Українські учасники і ОБСЄ справедливо обурилися і навіть перервали засідання.
Згадала Мінськ, готель Президент і всі ці треш-переговори. Ми ніколи не мали жодного сумніву, що спецслужби РФ і Білорусі, що одне і те саме, нас пишуть. Це було на підсвідомості.
Тому переговори завжди треба вести так, щоб у разі виходу інформації, ти міг пишатися, а не стидатися.
Але, як справедливо зазначає Ольга Айвазовська, яка також добре пам’ятає весь цей мінський треш, якщо російська сторона так відверто шантажує оприлюдненням записів і демонструє настільки відверту неповагу до переговорної групи, що сам Гризлов погрожує оприлюднити незаконну фіксацію розмов, це погано.
І свідчить не лише про глухий кут і можливе загострення, але і про те, що тепер РФ дозволяє собі подібну тональність перемовин. Наскільки я розумію між рядків цього скупого офіційного повідомлення про підсумки відеоконференції, в такий екзотичний спосіб Москва хоче дотиснути Київ виконувати зобов’язання, які набрав на себе Кравчук щодо внесення змін до постанови про вибори. Бо не треба обіцяти те, що ти не виконаєш і на що не впливаєш, пане Кравчук.
Це свідчить не лише про глухий кут і можливе загострення
Добре, що ВР не працюватиме до виборів в сесійному режимі, і тому ніхто нічого не прийматиме.
Дарую мінській групі цей аргумент як ідею на наступний раунд перегорів — списуйте все на пандемію, і не беріть на Україну ніяких зобов’язань, поки на Донбасі стріляють, а заручники залишаються в тюрмах.
Мінськ — це фон, набагато небезпечніше те, що Україна стає слабшою.
Україна зникає з інформаційної картинки світу, Україну обговорюють без України Франція, Німеччина, США з Путіним. А ми тим часом бавимося, кого ж ще делегувати в групи, щоб переплюнув в своїй безпринципності і антиукраїнській позиції Фокіна.