Суд першої інстанції став на бік Медведчука і частково задовільнив його позов до Вахтанга Кіпіані і видавництва Vivat.
Суддя вирішила зобов'язати Кіпіані та Vivat видалити з книги "Справа Василя Стуса" інформацію про Медведчука, розповсюджувати надрукований тираж та подальше його тиражування, поширювати інформацію про книгу у пресі, радіо, телебаченні та в інтернеті.
Книга, яку видали Кіпіані та Vivat, розповідає про політичний суд над поетом. Вона на 90% складається з архівних документів, які стали доступними після відкриття архівів КДБ.
Медведчуку не сподобалась книга та те, як його дії оцінив у своїй авторській частині Кіпіані. Подав до суду. Перипетії, короткий переказ книги і того, за що воював кум Путіна, можна почитати тут.
Юридично Медведчук поки виграв, а от інформаційно – програв.
По ньому вдарив ефект Стрейзанд. Цей феномен означає, що спроба видалити чи обмежити певну інформацію призводить лише до того, що її ще більше поширюють.
Цей феномен з’явився 17 років тому завдяки тій самій Барбарі Стрейзанд.
Фотограф відзняв її будинок, фотографуючи узбереження для наукової цілі, і опублікував на сайті, куди заходили переважно фахівці.
Стрейзанд це обурило. Вона подала до суду на фотографа і вимагала $50 000 000 компенсації. В результаті фото стало вірусним, а Стрейзанд програла суд.
До позову Стрейзанд цю фотографію завантажували всього 6 разів, а після позову сайт став популярним і через місяць зображення переглянули більше 420 000 людей.
Це ж сталося і з Віктором Медведчуком і книгою про Василя Стуса. Як тільки зранку суддя оголосила рішення, соцмережі вибухнули, українці почали масово шукати цю книгу, аби її купити, і за кілька годин змели усі примірники в усіх дистриб’юторів.
Поки рішення суду не вступило в силу, видавництво ще може друкувати книжку. Зранку посипались замовлення.
Vivat спочатку вирішив додрукувати 3500 примірників. Але лавина попиту стала такою великою, що вже ввечері вирішили додрукувати 15 000 книг.
І навіть ця цифра не остаточна. Можуть і більше, якщо українці захочуть ще.
На такий резонанс зрештою відреагували й в Офісі Президента. Там заявили, що "взяли до відома" рішення суду та заяви Кіпіані: "Здивовані деякими формулюваннями у вказаному рішенні. Хоча не ставимо під сумнів незалежність судової гілки влади".
Також в ОП додали, що книга є опрацюванням реальної репресивної кримінальної справи проти Стуса, тому вважають "дивним" визначення Медведчука як "персонажа (дійової особи) твору":
"Більшу частину змісту книги становить точний передрук матеріалів кримінальної справи. Тобто суто документальна основа книжки не викликає найменших сумнівів. Поведінка учасника проаналізована виключно на підставі документально зафіксованих фактів, які не є продуктом літературної творчості авторів і літературною вигадкою".
Офіс Президента заявив, що цензура в Україні прямо заборонена Конституцією.
Цікаво, що ефект Стрейзанд уже не вперше спрацьовує в Україні. Кілька років тому тодішній декан факультету інформаційних технологій Юрій Тесля відчув його на собі.
Вчена-математик Ірина Єгорченко з трибуни парламенту назвала його псевдонауковцем. І ця інформація залишилася б в записі і пройшла повз увагу суспільства, якби Тесля не вирішив подати до суду за образу честі, гідності та ділової репутації.
В результаті на Теслю звернули увагу журналісти, вчені пояснювали, чому його теорія несилової взаємодії ненаукова.
В українському суді Тесля теж виграв, але інформаційно, як і Медведчук, програв.