Він поставив світ перед значно більшими викликами ніж «штурм» Капітолія. Бо штурм — то механізм з минулого, а блокування акаунтів — з майбутнього.
1. Можна зафіксувати інституалізацію нової транснаціональної «гілки» влади. Так, звісно, це вже не «гілка», а щось на порядок вище і складніше, втім для розуміння нашої стереотипної уяви використовую цей звичний вуху термін. Думаю, нас чекає попереду багато досліджень на цю тему.
Чи є межа у такої влади?
Чи почнуть після цього політики шукати і розвивати альтернативні канали комунікації з виборцями?
Чи дасть ця подія старт розвитку численних національних соцмереж, незалежних від глобальних?
Чи з’являться законодавчі ініціативи щодо обмеження фактичної влади власників соцмереж? Чи почнеться нормативне врегулювання цієї сфери? Скажімо, блокування офіційного акаунту чинного президента, який ще може по праву видавати нормативні акти та приймати рішення, обмежує доступ громадян до офіційної інформації.
2. Цей кейс дуже серйозно ставить питання про свободу слова. Чи повинні соцмережі гарантувати це право? Зрештою, вони приватні і теоретично, можуть встановлювати, власні правила спілкування аж до заборони вживати назви країн чи прізвища незручних політиків.
Де ця межа — між гарантованими державою правами і приватною «територією» в соцмережах, на якій дозволили всім охочим поговорити між собою про життя-буття?
Чи можливо залишатись в глобальному комунікаційному хабі і бути при цьому незалежним у висловлюваннях і думках?
Чи з’являться у майбутньому закони, які встановлюватимуть межі можливих заборон з боку соцмереж. Бо зараз вони можуть заборонити що завгодно, скажімо, викладати фото домашніх улюбленців або писати про ковід.
Чи не зміниться тепер в світі підхід до розуміння свободи слова?
3. Мабуть, цей кейс стане початком для дискусії, а потім і появи нового виду кримінального покарання — заборона користуватись соцмережами на певний час. Це, я вам скажу, гірше за позбавлення волі в нинішніх умовах.