81 рік тому, 8 червня 1943 року, в Радянському Союзі ухвалили постанову «Про кримінальне покарання за зраду Батьківщини». Її прийняли акурат перед початком визволення територій України, Білорусі та інших земель, які були тимчасово окуповані нацистською Німеччиною.
Постанова з її широкою інтерпретацією, стала легальною базою для проведення масових репресій на звільнених територіях.
У тому числі і проти не-громадян СРСР на звільнених територіях, яке на думку Сталіна зрадило в 1941 році Радянський Союз.
У постанові вперше запроваджувалося поняття “член сім'ї зрадника Батьківщини”.
Під ним розумілися усі повнолітні діти, які жили (або не жили) з цією особою.
Їх звинувачували у тому, що вони не повідомили про злочин (навіть якщо вони не тільки не сприяли його здійсненню, але й не знали про нього).
Засуджених дітей відправляли у спеціальні табори.
Під час бойових дій на її підставі десятки тисяч чоловіків та юнаків кидали у штрафні загони, аби вони «кров’ю відмили вину перед Батьківщиною».
Альтернативою було заслання в Сибір на 10-15 років з конфіскацією всього майна.
Як ви розумієте, більшість кидали в «горнило бойових дій»
Так звані «чорнопіджачники» йшли у бій без жодного досвіду і майже без зброї.
А ззаду стояли «заград загони», які стріляли в спину.
Більшість із них - загинуло.
Тож нагадуйте фанатам радянського союзу, які люблять розказувати про «велику перемогу» і «дєди воєвалі».
Як після деокупації України радянська армія влаштувала політичний терор проти мешканців України, Білорусії та країн Балтії.
Убивши в такий ієзуїтський спосіб сотні тисяч людей, які чудом пережили нацистську окупацію.
Джерело: Viktor Taran
Читайте також: "Території держав постійно змінюються": три складових перемоги України, які вам не сподобаються