Легендарний провідник «Укрзалізниці», який вивіз з-під обстрілів тисячі людей та в одному з евакуаційних рейсів втратив дружину, не зміг отримати грошову допомогу для родин працівників критичної інфраструктури.
Анатолій Бабічев за самовіддану працю по евакуації потерпілих з Донеччини отримав відзнаку Президента «Національна легенда України». Його дружина Наталія Бабічева загинула у 2022 році від осколків, працюючи провідником в тому ж евакуаційному потязі.
Дев’ять днів його потяг вивозив людей із Костянтинівки, Харкова, Краматорська, Лимана. У цьому ж поїзді, в іншому вагоні, працювала його дружина Наталя. Під час обстрілу потяга вона загинула. Попри особисту трагедію Анатолій не зламався, повернувся до служби й порятунку людей, — зазначив тоді на врученні нагороди Президент.
Анатолій з дружиною були в потязі, який прямував для евакуації дітей в Лиман, і в ніч з 12 на 13 березня потрапив під обстріл. Будинок сімʼї, який знаходився в селищі Красногорівка, також зруйнований.
Все життя ми з нею завжди були вдвох і всі дивувалися, як ми можемо бути й на роботі разом, і вдома. Такою вона була хорошою людиною, — згадував дружину Анатолій в одному з інтервʼю.
На початку 2025 року на заході ГО «Соціальний рух» про трудові права Анатолій Бабічев дізнався, що у зв’язку зі смертю дружини має право на 1 млн грн як член сімʼї загиблих від ворожих ударів працівників критичної інфраструктури. Відповідне право передбачено Законом України «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров’ю, завдану працівникам об’єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України» (Закон №2980).
Але Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві відмовило чоловіку у призначенні та виплаті допомоги, пославшись на те, що спливли строки. Згідно статті 3 Закону № 2980, заяву на виплати необхідно подати протягом трьох років.
Як пояснив Анатолій Бабічев, про право на допомогу йому не казали ані у ПФУ, ані на роботі.
Мені стало відомо про Закон № 2980 лише цьогоріч. Я звернувся до органу ПФУ, де в мене попросили довідку про місце роботи покійної дружини, хоча за законодавством вона не потрібна. Ця формальність забрала зайвий час, — розповів провідник в коментарі Соцпорталу.
Окрім цього, за словами юриста та співзасновника «Соцруху» Віталія Дудіна, співробітники органу ПФУ відраховували трирічний строк, починаючи з дати смерті (12.03.2022), а не з дати складання акту розслідування нещасного випадку (27.07.2022), яким було встановлено настання смерті саме у зв’язку з виконанням посадових (службових, професійних) обов’язків.
Обурює, що співробітники ПФУ порахували трирічний строк на звернення в найменш сприятливий спосіб для Анатолія Бабічева: від дати смерті, а не від дати завершення розслідування нещасного випадку. І чому провідник, чия робота в часи війни була служінням на межі людських можливостей, ніким не інформувався про своє право?, — підкреслює він.
Також, за словами юриста, Законі № 2980 почав застосовуватися тільки у 2024 році після ухвалення підзаконних актів, тому в гіршому становищі опинилися ті, хто стикнулися зі шкодою від загарбників на початку вторгнення.
Закон потребує перегляду на благо цивільних героїв війни. Зокрема, зазначені темпоральні рамки мають бути продовжені, або взагалі скасовані, — підкреслює він.
Зі свого боку профспілкові активісти наголошують на необхідності системного інформування колективу залізниці про даний закон з метою спонукати до його реалізації.
Право на виплати не працює, поки про нього мовчать. Інформування — ключовий обов’язок і роботодавця, і профспілок. Пояснити порядок подання заяви й надати супровід — це та підтримка, яка потрібна людям у біді, — зазначила Катерина Ізмайлова, голова Молодіжної ради Профспілка залізничників і транспортних будівельників України.
Водночас Віталій Дудін нагадав, що залишається й інша проблема з отриманням допомоги за Законом № 2980: органи ПФУ масово відмовляють працівникам та їх родинам через відсутність підприємств в Реєстрі об’єктів критичної інфраструктури. За даними «Соцруху», суди розглядають мінімум шість справ, в яких органи ПФУ відмовляються на такій підставі визнавати залізницю критичною інфраструктурою.Як писав Соцпортал, працівники критичної інфраструктури, які постраждали внаслідок російських обстрілів, мають право на грошову допомогу: 1 мільйон гривень — родині загиблого, а також від 200 до 800 тисяч гривень у разі поранення. Утім, на практиці реалізацію цього права часто ускладнює бюрократія. Постраждалим доводиться доводити очевидне — що, скажімо, танковий завод, електростанція чи залізниця справді є об’єктами критичної інфраструктури. Через це зростає кількість судових позовів, і суди переважно стають на бік працівників. Соцпортал пише про те, як постраждалі або їхні родини можуть відстояти свої права.