Президент Володимир Зеленський підписав указ про присвоєння звання Героя України з врученням ордена «Золота Зірка» фермеру з Херсонщини Олександру Гордієнку. Він понад три десятиліття працював на землі, очолював обласну асоціацію фермерів і приватних землевласників та до останнього особисто захищав свої поля від мін і російських дронів.
Хто такий Олександр Гордієнко
Олександр Гордієнко понад 30 років займався сільським господарством, був власником фермерського господарства «Гордієнко» та головою Громадської організації «Асоціація фермерів та приватних землевласників Херсонської області». Після деокупації частини Херсонщини він залишився на рідній землі попри постійні обстріли, заміновані поля та ризики для техніки й працівників.
Саме його принципова позиція – не кидати землю, а продовжувати працювати – зробила Гордієнка одним із символів незламності українського села під час війни.
Самотужки розмінував тисячі гектарів
Після відступу російських військ поля на Бериславщині були густо нашпиговані мінами та боєприпасами. За даними місцевих медіа та свідчення рідних, Олександр Гордієнко разом з іншими фермерами фактично власними силами розміновував угіддя: з полів вивезли тисячі протитанкових мін, щоб відновити посівну й жнива.
Небезпека була постійною, але фермер вважав, що без землі не буде ані його господарства, ані майбутнього для громади.
Рушниця, системи РЕБ і сотні збитих дронів
Окрема сторінка його історії – боротьба з російськими дронами. Спочатку Гордієнко брав до рук звичайну мисливську рушницю й так прикривав трактори, які працювали на відстані кількох кілометрів від лінії фронту. Згодом він придбав 10-зарядну турецьку рушницю та встановив на полях системи радіоелектронної боротьби, щоб збивати ворожі безпілотники, які полювали на техніку та людей.
За словами його доньки Аліни, Олександр особисто збив понад сотню російських дронів; інші джерела говорять про понад 200 збитих безпілотників.
«Думав, не візьму більше зброю в руки, але росіяни змусили», – казав він в одному з інтерв’ю, пояснюючи, чому фермер став до фактичної «протиповітряної оборони» власного господарства.
«Битва за кожну зернину»
2025 року Гордієнко збирав урожай під постійними атаками дронів. Щоб убезпечити людей, він поєднав класичну аграрну техніку та військові підходи: поля прикривали РЕБ, а сам фермер буквально «стояв між небом і землею» з рушницею, збиваючи дрони, що заходили на атаку. За його словами, доводилося «битися за кожну зернину», адже кожен виліт дрона міг знищити частину врожаю або забрати чиєсь життя.
Він також організовував евакуацію техніки з-під обстрілів і дбав про безпеку працівників, щоб люди могли продовжувати роботу навіть у прифронтових умовах.
Останній виїзд у поле
5 вересня 2025 року Олександр Гордієнко загинув внаслідок удару російського дрона по його автомобілю біля села Урожайне Бериславського району Херсонської області. Того дня він, як і завжди, їхав у поле контролювати роботи та безпеку. Від отриманих поранень фермер помер, йому було 58 років.
Справу про його загибель розслідують як воєнний злочин.
Як країна добивалася звання Героя України для Гордієнка
Після загибелі фермера його історія набула широкого розголосу. Донька Гордієнка, Аліна, зареєструвала петицію до президента України з вимогою присвоїти батькові звання Героя України посмертно. Документ зібрав понад 25 тисяч підписів – більше за необхідний мінімум.
11 листопада 2025 року президент Володимир Зеленський підписав указ, яким присвоїв Олександру Гордієнку звання Героя України з врученням ордена «Золота Зірка». У своєму зверненні глава держави наголосив, що фермер зробив «дуже багато для того, щоб Херсонщина жила, а українська земля залишалася нашою – розмінованою й захищеною від дронів».
Символ стійкості українського села
Історія Олександра Гордієнка вийшла далеко за межі однієї громади. Він став символом сотень і тисяч українських фермерів, які у прифронтових регіонах одночасно тримають у руках кермо трактора й зброю, ризикуючи життям заради врожаю, робочих місць і продовольчої безпеки країни.
У час, коли російські удари цілеспрямовано знищують енергетику й аграрну інфраструктуру, приклад херсонського фермера показує: опір – це не лише фронт, а й поле, де щоранку заводять техніку попри небезпеку.
Звання Героя України для Олександра Гордієнка – це не лише визнання його особистого подвигу, а й данина всім, хто продовжує працювати на землі під обстрілами, щоб Україна залишалася сильною та годувала себе і світ.