В українському медійному та політичному просторі розгорілася гостра дискусія навколо питання, чи заважає жорсткий антикорупційний контроль оборонним закупівлям під час війни. Суперечка, розпочата колонкою журналіста та військовослужбовця Павла Казаріна, розділила суспільство на прихильників етики процедурної чистоти та захисників негайної ефективності національної безпеки.
Опоненти ідеї "тимчасового закриття очей" на зловживання в оборонці, зокрема представники Центру протидії корупції та Громадської антикорупційної ради при Міноборони, наголошують, що саме громадський контроль допоміг зекономити мільярди гривень та запобігти постачанню неякісної амуніції на фронт. На їхнє переконання, корупція безпосередньо послаблює обороноздатність країни, граючи на руку ворогу.
Читайте також: ДБР викрило посадовців Гайсинського ТЦК на масштабній фальсифікації даних у реєстрі «Оберіг»
Конфлікт етик: процедури проти швидкості
Павло Казарін у своїх публікаціях виділив два протилежні підходи: етику процедурної чистоти, де головною загрозою бачать корупцію, та етику національної безпеки, де головною загрозою є програш у війні. Останній підхід передбачає, що швидкість та результат є важливішими за бюрократичні правила. Згодом Казарін уточнив, що не виправдовує розкрадання, але вказує на небезпеку адміністративної дисфункції, коли через надмірний контроль державні органи стають паралізованими та неспроможними ухвалювати рішення.
«Через корупцію армія отримає неякісні міни. Через адміністративну дисфункцію армія не отримує міни зовсім. Задача в тому, щоб уникнути їх обох.» — Павло Казарін, журналіст та військовослужбовець.
Реальні кейси: як розголос рятує оборонний бюджет
Журналістка та членкиня антикорупційної ради Міноборони Тетяна Миколаєнко зазначає, що спроби назвати розслідування зловживань в оборонці "несвоєчасними" є небезпечною тенденцією. Вона наводить конкретні приклади, коли завдяки публічному розголосу та тиску вдалося не лише зупинити корупційні схеми, а й суттєво покращити якість забезпечення Збройних Сил України.
- Яйця по 17 гривень: Після оприлюднення схеми ціни на харчування для армії знизилися, що дозволило зекономити для оборонного бюджету близько 6,8 мільярда гривень.
- Скандал із куртками: Розслідування щодо закупівлі нібито зимових курток призвело до відставки тогочасного міністра оборони Олексія Резнікова та повернення стандартного контролю якості для армійського майна.
- Браковані міни та бронежилети: Завдяки контролю та розголосу СБУ заарештувала директора заводу, що постачав браковані міни, а Міноборони уникнуло прийняття неякісних бронежилетів від компанії Михайла Міндіча.
Управлінська криза та фінансові спокуси
Військовий бюджет України під час повномасштабного вторгнення зріс удвічі порівняно з бюджетом мирного часу, що створює колосальні корупційні спокуси для чиновників. Нардеп Ярослав Железняк наголошує, що неефективність державного апарату не можна списувати на завади з боку антикорупціонерів чи обмеження статусу публічно значущих осіб (PEP). Насправді проблема криється в управлінському хаосі, частій зміні керівництва Міністерства оборони та відсутності стабільної кадрової політики в оборонно-промисловому секторі.
Корупція не сумісна з ефективністю
Спроба звести дискусію до вибору «або швидкість, або чесність» є штучною та маніпулятивною. Жодна успішна країна світу не демонструє прикладу, де масштабне розкрадання державних коштів на високому рівні співіснувало б із функціональним державним управлінням. Для перемоги Україна потребує не послаблення контролю, а побудови сильної системи, яка дозволить оперативно постачати якісне озброєння без корупційних ризиків.
Читайте також: ДБР викрило лікаря з Рівного, який вимагав хабарі за висновки для ВЛК