Таємний візит російського олігарха Романа Абрамовича до Києва 21 травня та його зустріч із Президентом Володимиром Зеленським стали публічними через коментарі Кремля та зливи у Financial Times. Як з'ясувалося, після цих закритих контактів керівництво держави провело низку зустрічей із народними депутатами, запевнивши їх у можливості завершення війни в листопаді, проте повністю приховавши сам факт перемовин із російським посередником.
Ця ситуація викликала гостру критику всередині політикуму. Народний депутат Ярослав Железняк проаналізував хронологію подій та застеріг, що подібна таємність і створення ілюзії швидкого миру дезорієнтують владну команду, гальмують підготовку до складної зими та заважають вирішенню критичних оборонних завдань, зокрема наповненню військового бюджету та забезпеченню армії.
Хронологія закритих контактів та дезінформація парламенту
За оприлюдненою хронологією подій, після зустрічі з Абрамовичем 21 травня, де обговорювалися українські умови завершення війни, Президент Зеленський 25–26 травня зустрівся із власною фракцією. На цій зустрічі депутатам не повідомили про візит олігарха, натомість дали сигнал про ймовірність досягнення миру в листопаді. Наступного дня аналогічну інформацію про листопад озвучили на зустрічі з лідерами всіх парламентських фракцій та груп за участі Давида Арахамії, Кирила Буданова та Руслана Стефанчука.
Подібні заяви про швидкий мир мали негативний ефект на внутрішню політику та оборонну готовність держави. Замість мобілізації ресурсів політичні сили почали діяти за сценарієм мирного часу.
- Передчасна підготовка до виборів: Частина політиків почала готувати виборчі штаби замість фокусування на закупівлі зброї та зміцненні оборони.
- Розслаблення урядовців: Знизилася увага до військового бюджету, реформи армії та пошуку фінансування для ППО й виплат військовим.
- Бюджетний популізм: Депутати втратили мотивацію забирати популістичні витрати з державного бюджету, розраховуючи на швидке завершення війни.
Сумнівна роль Романа Абрамовича
Залучення російського олігарха як каналу комунікації викликає серйозні запитання щодо ефективності такої дипломатії. Ексміністр закордонних справ Дмитро Кулеба раніше зазначав, що Абрамович у цих процесах переслідує насамперед власні інтереси, намагаючись уникнути санкцій та зберегти активи.
«У Абрамовича була своя мета — це бути корисним і показати себе Заходу, що він проти війни, щоб йому не впаяли санкції і зберегти активи. А результату це ніякого не дало. Якщо б цей трек був важливим для Путіна, він би сам його публічно не спалив.» — Дмитро Кулеба, колишній міністр закордонних справ України.
Наслідки для оборони та внутрішньої політики
Закритість ухвалення рішень та спроби вести переговори через неофіційних посередників дозволили Кремлю використати цю ситуацію для інформаційного удару по Україні. Лист Президента Зеленського до Путіна, опублікований у червні, спровокував реакцію диктатора, який навмисно розсекретив деталі візиту Абрамовича для дискредитації українського керівництва.
На думку Ярослава Железняка, країна має відійти від подібної кулуарної практики та повернутися до офіційних каналів із залученням професійних дипломатів. Чесна та відкрита комунікація із суспільством та власною командою є єдиним способом уникнути дезорієнтації, підготуватися до складної зими в умовах дефіциту ППО та не дозволити ворогу маніпулювати внутрішньою ситуацією в Україні.