Масована атака на нафтовий термінал у Санкт-Петербурзі, яка збіглася з проведенням міжнародного економічного форуму, була названа у ЗМІ особистим приниженням Володимира Путіна. За останніми даними, майже всі великі нафтопереробні заводи (НПЗ) Росії зазнали ударів з боку сил оборони України. Найчастіше цілями ставали Рязанський та Саратовський НПЗ, атаковані по 15 разів, а також Топсинський та Ільський заводи – по 13 разів. Інтенсивність нальотів на російські НПЗ з січня по травень 2026 року вже перевищила показники за весь 2024 рік, а квітень був названий американським виданням Bloomberg рекордним за кількістю результативних атак по нафтовій інфраструктурі окупантів.
Ці події є свідченням ефективності українських далекобійних ударів та неспроможності Кремля захистити ключову галузь власної економіки. Стаття аналізує логіку атак на нафтову інфраструктуру ворога, можливості знищення НПЗ та нафтобаз, а також розкриває деталі планування окремих операцій.
Географія та масштаби українських атак
За даними з відкритих джерел, у квітні 2026 року українські оборонці завдали 30 ударів по нафтовій інфраструктурі ворога. Більшість цих атак (22) відбулися в межах 900 км від українського кордону, що відповідає радіусу дії українських безпілотників, таких як FP1, FP2, Лютий та Барс. Однак, зростає кількість ударів на відстань понад 1000 км. За квітень та травень було здійснено 18 таких далекобійних ударів, що становить кожен четвертий випадок. Таким чином, радіус українських далекобійних ударів сягає 1500 км.
Стратегія планування та реалізації атак: приклад Туапсе
Висока ефективність атак досягається завдяки ретельному плануванню. Прикладом є операція проти Туапсинського нафтопереробного заводу, який є ключовим об'єктом для експорту нафти. Спецоперація проходила у кілька етапів протягом двох тижнів: з 6 по 15 квітня. Спочатку було здійснено атаки на причали порту Новоросійська для зупинки відвантаження нафти, потім – на нафтокачку Кримська, що забезпечувала сировиною порт. Також були уражені нафтобаза Гвардійська та об'єкти Глибокий Яр та Октябрська. Ці удари мали на меті не лише знищення інфраструктури, але й розвідку боєм: виявлення позицій ППО та напрямків роботи радарів. Головний удар по Туапсинському НПЗ було завдано 16 квітня. Сам завод зазнав ударів 16, 20, 28 квітня та 1, 27 травня, а дим від пожежі розтягнувся на понад 300 км.
Складність знищення НПЗ та нафтобаз
Знищення великих промислових об'єктів, таких як Рязанський НПЗ (площа близько 9 км²), є складним завданням. Однак, зупинити їхню роботу цілком можливо. 15 травня 2026 року вдалося завдати удару по атмосферно-вакуумних установках (АВТ), які є серцем виробничого процесу на Рязанському НПЗ. За оцінками аналітиків, завод виведений з ладу мінімум на 90%, а ремонт триватиме щонайменше кілька місяців. Нафтобази та перекачувальні станції також є вразливими. Пермська перекачувальна станція, що складалася з декількох гігантських резервуарів, зазнала п'ять ударів за квітень-травень і, ймовірно, не підлягає ремонту. Нафтобаза Феодосії, яку атакують з 2024 року, втратила 30 з 33 резервуарів. Відсутність ремонту на таких об'єктах, як Туапсинський НПЗ, свідчить про значні труднощі у відновленні, спричинені імпортним обладнанням та санкціями.
«Удари по Туапсе коштували Кремлю 5 мільярдів доларів, а по Портовій Слузі – ще 2 мільярди.» — The Washington Post.
Реакція Кремля та наслідки для Росії
Володимир Путін публічно прокоментував українські успіхи, назвавши удари по Туапсе атаками на "цивільну інфраструктуру". Однак, статистика свідчить про зворотнє. У квітні атаки на нафтову інфраструктуру відбувалися фактично через день, а у травні картина була аналогічною. Незважаючи на заяви прес-секретаря Путіна Дмитра Пєскова про відсутність дефіциту палива, вже наступного дня після його слів у деяких регіонах, зокрема в окупованому Криму, паливо почали відпускати за талонами. Ситуація з бензином на тимчасово окупованих територіях погіршується, що призводить до черг на заправках та радикальних рішень місцевих жителів. З 1 червня Росія заборонила експорт авіаційного газу до кінця листопада для "забезпечення стабільної ситуації на внутрішньому паливному ринку". У травні 2026 року сили оборони завдали рекордну кількість ударів по нафтовій інфраструктурі – 40 результативних атак.
Удари по видобутку нафти
Окремої уваги заслуговують атаки на об'єкти видобутку нафти. Хоча вони відбуваються не так часто, як по НПЗ чи станціях, вони є стратегічно важливими. У квітні було завдано двох ударів по нафтоводобувних платформах у Каспійському морі. Кожна така платформа є потужним технологічним хабом, що об'єднує десятки підводних свердловин, і її знищення суттєво впливає на видобуток. За сукупними даними за квітень-травень, головними цілями українських пілотів залишаються перекачувальні станції та нафтопереробні заводи.