На тлі наступальних дій російські штурмові підрозділи стикаються з логістичними проблемами, несучи на собі боєприпаси та продовольство, проходячи до 15 км на день. Підвоз на передову здійснюється важкими дронами, такими як «Баба-Яга», керованими через Starlink. Це ставить під сумнів можливість Росії самостійно виробляти подібні великі безпілотники, керовані супутниковим каналом, особливо враховуючи заяви про брак озброєнь.
Російські пропагандистські наративи про «примус до миру» шляхом ескалації, зокрема ядерною загрозою, на тлі реальних проблем з постачанням озброєнь та зменшенням страху перед агресором, свідчать про глибоку кризу в російському військовому командуванні. Додатковим фактором є визнання Росії «найменш миролюбною країною» другий рік поспіль, а також значна частка російських податків, що спрямовується на військові потреби.
Атаки на російську промисловість та інфраструктуру
Об'єктивним контролем підтверджено ураження заводу «Титан» в Армянську, який виробляв діоксид титану – сировину для виготовлення порохів, ракетного палива та вибухівки. Пожежа зупинила виробництво, що є стратегічним ударом по російській оборонній промисловості. Також повідомляється про спільні атаки ГУР, ССО та СБУ на нафтогазовий термінал «Таманьнафтогаз» у Краснодарському краї. Цей термінал спеціалізувався на перевалці зріджених вуглеводнів, що може свідчити про нову стратегію ударів по російській енергетичній інфраструктурі, яка досі залишалася недоторканою.
Втрата страху перед Росією серед західних партнерів, зокрема в НАТО, стала ключовим фактором, що впливає на розклади у війні. Цей феномен пояснюється не лише військовими невдачами Росії, але й тим, що її геополітична стратегія, побудована на страху (зокрема, ядерному), виявилася неефективною. Відсутність реакції на заяви про «примус до миру» та відсутність страху з боку послів, які не покинули Київ, свідчать про зміну сприйняття російської загрози.
Страх як інструмент Кремля та його втрата
Історія російської зовнішньої політики будувалася на страху, головним чином, страху перед ядерною зброєю. Однак, спостерігаючи за мутацією цієї стратегії та усвідомлюючи, що Росія несе військові поразки, світ перестає її боятися. Це відкриває можливості для більш рішучих дій, спрямованих на примус Росії до миру. Навіть виробничі потужності таких компаній, як Porsche, можуть бути задіяні у виробництві озброєнь, що свідчить про глобальні зміни у військовій економіці.
Позиція України, яка, попри агресію, виступає як захисник своєї території, відрізняється від агресивної політики Росії. Це робить Україну «агресивною» та «немиролюбною» країною лише в контексті захисту від зовнішнього вторгнення. На відміну від Росії, яка несе відповідальність за війну, Україна діє з позиції оборони, що робить її присутність у списках «немиролюбних» країн почесною. Втрата страху перед Росією, навіть у контексті ядерних погроз, може призвести до превентивних дій з боку інших країн, як це сталося з Іраном, що підтримує Росію.
Ядерна загроза та її сприйняття
Російська пропаганда намагається повернути страх, використовуючи погрози ядерною зброєю, проте це може мати протилежний ефект. Існує ризик, що світова спільнота, усвідомлюючи вразливість Росії, як це продемонстрували атаки дронів, може вжити превентивних заходів. Це стосується не лише можливості ударів по ядерних об'єктах, але й перегляду стратегії стримування. Росія, намагаючись налякати світ, може зіткнутися з ситуацією, коли її власні ядерні арсенали стануть об'єктом уваги або навіть дій з боку противника, особливо враховуючи відсутність ефективної протиповітряної оборони.
«І ця історія з бажанням налякати. Ну, намёк на что? На ядрёную бомбу. И ещё раз, все генеральные штабы европейских стран и американцы, они эту историю не рассматривают как абсолютно нереалистичную. Но просто хочется заметить один момент. А, а что, если м получится как с дронами ракетами? Ну, мол, не только вы. А, и вас. А мне вообще кажется, что если начнётся вот этот движ по поводу ядерёной бомбы, то, ну, в те же европейские страны нахера, простите, ждать, когда тебе прилетит на что-то на твою территорию? Ну, если ты видишь, что они совсем не крышенутые, то, может быть, есть смысл их просто разобрать превентивно.»
Росія, схоже, втратила можливість впливати на Захід через страх. Ефективність її пропаганди знижується, а військові невдачі та залежність від зовнішніх поставок озброєнь свідчать про її слабкість. Заводи працюють, Порше планує виробляти дрони, а страх перед Росією, схоже, залишається в минулому. Це може призвести до нової реальності, де агресор не викликає очікуваного ефекту, а його погрози сприймаються як слабкість, а не як реальна загроза.