У Польщі спостерігається посилення антиукраїнських настроїв, які активно розпалюються окремими політичними силами, що використовують складні історичні питання для здобуття електоральних балів. Ця тенденція проявляється у публічних заявах, агресивних коментарях в інтернеті та навіть у конкретних політичних рішеннях, створюючи напругу у відносинах між двома країнами.
Водночас, значна частина польського суспільства, провідні урядовці та громадські діячі рішуче протистоять цій хвилі, демонструючи підтримку Україні та наголошуючи на життєво важливому стратегічному партнерстві перед лицем російської загрози. Цей внутрішній конфлікт виявляє існування «двох Польщ», де солідарність бореться з політичним популізмом.
Читайте також: Польські активісти заснували Орден Майбутнього для України на тлі критики влади
Історична пам'ять як інструмент політичного впливу
Центром нинішніх суперечок часто стають історичні події, зокрема Волинська трагедія. За даними українських істориків, у цьому конфлікті загинуло близько 40 тисяч поляків та 25-30 тисяч українців. Однак, крайньоправі політики, такі як голова Інституту національної пам'яті в Польщі, інколи оперують значно завищеними цифрами – від 12 тисяч до півмільйона, а подекуди і до мільйона, навішуючи на українців звинувачення у геноциді та людобуйстві.
Цей дискурс є частиною спроб переписати спільну історію, не визнаючи її спільною трагедією обох народів. Наприклад, дії УПА порівнюються з Армією Крайовою, проте спроби інтегрувати українську перспективу зустрічають жорсткий опір. Навіть рішення голови Інституту національної пам'яті позбавити Володимира Зеленського Ордена Білого Орла викликало обурення серед багатьох поляків та призвело до символічного повернення нагород колишніми президентами України Леонідом Кучмою, Віктором Ющенком та Петром Порошенком.
Хвиля протесту: від Сейму до вулиці
Рішення голови Інституту національної пам'яті та загальний напрямок антиукраїнської риторики викликали широкий резонанс та хвилю протестів серед польської політичної еліти та суспільства. Депутат польського Сейму першої каденції Пйотр Фоґлер публічно повернув свій Золотий хрест заслуги, висловивши протест проти рішення щодо ордена президента воюючої країни та поставивши під сумнів легітимність чинного президента.
Особливу увагу привернув заступник міністра науки Анджей Шептицький, правнук рідного брата митрополита Андрея Шептицького. Він порівняв бійців УПА з польським антикомуністичним підпіллям, назвавши їх «незламними солдатами», що боролися за незалежність України проти радянської влади. Це викликало шквал критики та вимоги відставки, які, за словами речника МЗС України, перейшли межі допустимого, експлуатуючи українське коріння Шептицького. Навіть міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський був змушений нагадати, що Польща – Батьківщина для всіх її громадян, незалежно від походження.
Вінницькі автобуси та «Синички» солідарності
Найяскравішим прикладом розколу в польському суспільстві стала історія з автобусами для Вінниці. Українське місто, яке потерпає від російських обстрілів та відключень світла, звернулося до свого міста-побратима Кельце з проханням передати 15 старих дизельних автобусів.
- Блокування рішення: Місцеві депутати від крайньоправих сил заблокували передачу, мотивуючи це тим, що у Вінниці є вулиця Степана Бандери. Це призвело до того, що міський голова Вінниці був змушений відкликати прохання, а мер Кельце вибачилася за хвилю ненависті.
- Ініціатива «Сікорки»: У відповідь на цей інцидент, польська волонтерська організація «Сікорки» (польською – «синички»), очолювана активістом Томашем Сікорою, запустила збір коштів. Під гаслом «Політики блокують, а ми рухаємось далі» вони прагнули зібрати півмільйона злотих.
- Тріумф солідарності: Всього за п'ять днів звичайні поляки зібрали понад 520 тисяч злотих, що дозволило придбати 15 автобусів, які польські депутати пошкодували віддати безкоштовно. Томаш Сікора влучно зазначив, що ця збірка – «битва, яку польське суспільство грає у частини польських політиків».
Цю ініціативу підтримала відома польська акторка Йоанна Щепковська, наголосивши, що автобуси, які в Польщі опинилися б на звалищі, для Вінниці стануть порятунком. Цей епізод яскраво продемонстрував розрив між популістською політикою та істинною народною солідарністю.
Геополітичний контекст та застереження
Ключові польські урядовці та колишні лідери розуміють небезпеку розпалювання конфлікту з Україною. Прем'єр-міністр Дональд Туск прямо заявив, що конфлікт між Україною та Польщею тішить Кремль та шокує союзників, адже справжній фронт проходить в іншому місці. Радослав Сікорський навіть тонко потролив свого президента, коли кремлівський діяч Медведєв радісно прокоментував польсько-українську сварку, натякаючи на його підтримку з боку російських посадовців.
«Колишній президент Польщі Александр Кваснєвський назвав рішення голови Інституту національної пам'яті надмірним, застерігаючи, що відносини ризикують потрапити до рук радикалів з обох сторін. Він нагадав, що півтора мільйона українців, які зараз мешкають у Польщі, є не тягарем, а «подарунком польській економіці».» — Александр Кваснєвський.
Заступник спікера Сейму Шимон Головня зауважив, що від цієї сварки найбільше виграють німці, які на тлі польсько-українського загострення перехоплять більше контрактів на відбудову України. Екс-глава МЗС Адам Даніель Ротфельд також підкреслив, що боротьба УПА проти радянської влади є вирішальною для українців, і Польщі слід це розуміти для побудови стратегічного альянсу.
Розділена Польща: виклики та надії
Опитування свідчать про тривожну тенденцію: після обговорення історії УПА понад 52% поляків визнали, що їхнє ставлення до України та українців погіршилося. Лише менше 5% відзначили покращення. Приблизно половина поляків також підтримала рішення про позбавлення Зеленського ордена. Це вказує на те, що крайній популізм у Польщі наразі здобуває перемогу, і це може вплинути на результати виборів 2027 року.
Проте, попри перевагу тих, хто піддається історичній істерії, близько третини поляків залишаються в «адекваті». Це ті люди, які власними коштами скидаються на допомогу, відстоюють позицію порозуміння та будують мости, незважаючи на тиск. Саме на цій «впертій меншості», що керується здоровим глуздом, тримається надія на те, що хвиля антиукраїнських настроїв з часом відкотиться, а Польща повернеться до усвідомлення важливості стратегічного партнерства з Україною.
Читайте також: Туск: Втягування політиків Польщі та України в конфлікт – стратегічна помилка