Проблема гучних вихлопів, що нагадують звуки вибухів, загострюється в умовах війни, викликаючи тривогу та страх у населення, особливо у сімей з дітьми. Замість системного вирішення проблеми через законодавчі ініціативи, правоохоронні органи вдаються до методів, які, на думку експертів, більше нагадують "сірий тиск" та маніпуляції, ніж законний порядок. Це викликає обурення та створює напругу у відносинах між громадянами та поліцією.
Непрозорість дій поліції та юридичні колізії
Офіційно поліція утримується від коментарів щодо цих операцій, не надаючи статистичних даних чи пояснень. Автомобілі вилучаються, проте офіційної інформації про причини чи масштаби операції немає. Критики зазначають, що вилучення авто на підставі підозрілих VIN-кодів або сумнівних технічних параметрів, особливо коли справа стосується незначних відхилень, як-от колір автомобіля (наприклад, вилучення Toyota через розбіжність у кольорі між документами та фактичним відтінком), є неправомірним. Вилучення авто як речового доказу кримінального провадження за статтею про підробку чи знищення номерів вузлів та агрегатів (ст. 290 ККУ) вимагає згоди суду протягом 48 годин, інакше автівка має бути повернута власнику. Проте, тривалість експертизи може сягати від кількох місяців до півроку, протягом яких власник залишається без автомобіля, сплачуючи за його зберігання.
Існуючий адміністративний штраф за порушення тиші (від 85 до 255 грн) або технічну невідповідність (340 грн) є недостатньою перешкодою для тих, хто свідомо вкладає кошти у тюнінг вихлопної системи. Відсутність сертифікованих шумомірів у патрульних ускладнює системну перевірку рівня шуму. законопроект №15358, який пропонує значно вищі штрафи (8500 грн у мирний час та 17000 грн під час воєнного стану) та позбавлення прав, залишається непроголосованим у Верховній Раді.
Заручники системи: від законності до свавілля
Загалом, ситуація демонструє хибний підхід до вирішення проблем. Замість розробки та впровадження чітких, законних механізмів, держава вдається до методів, які створюють підґрунтя для зловживань. Історія з вилученням автомобілів через незначні технічні чи косметичні невідповідності, або ж натягуванням кримінальних статей на адміністративні порушення, свідчить про системну проблему. В той час, як у країнах ЄС та США існують відпрацьовані процедури контролю за рівнем шуму, включаючи використання шумових радарів та штрафів, що відповідають серйозності порушення, в Україні проблема залишається невирішеною на законодавчому рівні.
Вилучення майна без належних доказів та судового рішення, як це може відбуватися при фактичному вилученні автівок, ризикує повторити сценарій, коли держава спочатку карає, а потім розбирається. Це призводить до того, що добросовісні власники стають заручниками ситуації, платячи за помилки чи правопорушення інших, а справжні порушники залишаються без адекватної відповідальності. Натомість, ефективна політика мала б базуватися на вимірюванні, фіксації та доведенні порушення, із поступовим зростанням санкцій та можливістю для громадян виправити ситуацію.
Міжнародний досвід боротьби з шумом
- Європейський Союз: З 2014 року діє окремий регламент, що регулює рівень шуму. З липня 2026 року нові легковики мають відповідати нормам до 68 дБ. Порушення може призвести до штрафу та заборони експлуатації до усунення несправності.
- Німеччина: Штраф за тюнінг вихлопу без походження авто – від 50 євро. Можлива заборона їзди до узаконення змін або повернення заводської системи.
- Париж: Використовують шумові радари ("медузи"), що фіксують перевищення 85 дБ. Штраф – 135 євро (зі знижкою 90 євро).
- Лондон: За злісне та повторне порушення рівня шуму можливе вилучення автомобіля, а також штрафи до 2500 фунтів.
- Нью-Йорк: Закон "СПІ" (Сон) підняв штрафи за гучний вихлоп до 1000 доларів. Місто використовує шумові камери, виписавши понад 1500 штрафів.
- Каліфорнія: Тестує шумові камери, враховуючи платоспроможність порушника та надаючи розстрочку.
- Австрія: На гірських дорогах заборонено мотоцикли гучніше 95 дБ (штраф 220 євро), що торкнулося близько 7% мотоциклів.