Поки українці звикли думати, що підтримують вітчизняного виробника, купуючи товари на полицях магазинів, іноземний бізнес дедалі більше проникає на український ринок. Ця експансія охоплює десятки галузей економіки, мільярди доларів обороту та тисячі підприємств. Зокрема, Польща за останні роки стала ключовим гравцем, що активно нарощує свою присутність, замінюючи українську продукцію та поглинаючи великі національні активи.
У 2025 році Польща посіла друге місце за обсягами завезених товарів до України, з показником майже 8 мільярдів доларів, поступаючись лише Китаю. Це значно більше, ніж імпорт з Німеччини чи будь-якої іншої європейської країни. Крім того, близько тисячі зареєстрованих в Україні компаній з польським капіталом у 2025 році подали фінансову звітність із сукупним доходом у 123 мільярди гривень, що на п'яту частину більше, ніж попереднього року, свідчивши про стрімке зростання польського бізнесу всередині країни.
Читайте також: «Маленька Україна» у Варшаві: як волонтери створюють «антидрони» з підручних матеріалів
Сирний наступ: Як польський імпорт заполонив українські холодильники
Одним із найбільш яскравих прикладів польської експансії є ринок сиру. Ще у 2024 році імпорт сиру в Україну становив близько 37% ринку, але вже у 2025 році ця частка зросла до 47%. Прогнозується, що до кінця 2026 року вона сягне 62%. Щомісячно Україна споживає близько 8 тисяч тонн сиру, з яких лише 4 тисячі виробляють вітчизняні заводи, а 3 тисячі – це офіційний імпорт, переважно з Польщі. Ще близько тисячі тонн надходить тіньовими каналами, де також домінує польська продукція.
Польський сир, незважаючи на витрати на логістику та митницю, часто виявляється дешевшим за український у середньому на 100 гривень за кілограм. Це пояснюється тим, що середній польський молокозавод переробляє значно більші обсяги молока (близько 100 тонн на добу, тоді як середній український – приблизно утричі менше), що дозволяє знизити собівартість продукції. Крім того, польські переробники модернізували виробництво за рахунок грантів ЄС, обсяг яких сягав до 2 мільярдів євро, тоді як українські підприємства змушені брати кредити під 18% річних.
- Масштаб виробництва: Польські молокозаводи переробляють у рази більші обсяги сировини, ніж українські, що знижує частку витрат на одиницю продукції.
- Фінансова підтримка: Модернізація польських заводів відбувалася за рахунок значних грантів Європейського Союзу, тоді як українські підприємства отримують дорогі кредити.
- Дешевша сировина: Вартість молока в Польщі на 1.5-2 гривні нижча за літр, що становить майже 70% ціни сиру.
- Наслідки війни: Гаряча фаза війни в Україні збільшує собівартість продукції на щонайменше 20% через подорожчання енергоресурсів та дефіцит робочої сили.
Ситуація погіршується і в інших сегментах молочної галузі. За перші п'ять місяців 2026 року імпорт молочки загалом підскочив на 21%, казеїну – на 86%, масла – на 56%, молока та вершків – більш ніж на 55%. Майже скрізь за цим стоїть Польща.
Від води до одягу: Розширення польських гігантів
Польська експансія не обмежується молочною продукцією. Влітку 2026 року польська група Maspex придбала 80% української групи «Карпатські мінеральні води», виробника популярної «Карпатської джерельної», дитячих напоїв «Соковинка» та снеків «Гонзо». Сума угоди, за неофіційними даними, могла становити від 30 до 50 мільйонів доларів. Це перше велике придбання виробничого активу Maspex в Україні, що дозволило їм отримати готовий бренд, полиці та покупців, уникаючи логістичних витрат на імпорт.
Аналогічна ситуація спостерігається і в роздрібній торгівлі одягом. Польська група LPP, власник таких мереж, як Sinsay, Reserved, House, Cropp та Mohito, стала лідером за доходом серед польських компаній в Україні. Заснована у 1991 році, LPP за чотири роки повномасштабної війни збільшила кількість своїх магазинів більш ніж утричі. Лише мережа Sinsay зросла приблизно у 12 разів, з 33 до близько 400 магазинів, завдяки моделі «low margin high volume» (низька націнка, великий обсяг продажів) та постійному оновленню асортименту. У 2024 році застосунок Sinsay став найпопулярнішим додатком одягу в Україні, завантажений понад 2 мільйони разів.
«Проблема в тому, що прямо зараз польський виробник, який потенційно працює на Московії, зокрема, захоплює наш ринок український. Ніхто з українських компаній поки не може його зупинити.» — Джерело транскрипту.
При цьому виник скандал навколо LPP: у 2024 році американська фірма Hindenburg Research опублікувала розслідування, стверджуючи, що продаж російського бізнесу LPP після вторгнення був фіктивним. Незважаючи на те, що LPP відкинула ці звинувачення, польський фінансовий нагляд відкрив власну справу, ставлячи під сумнів етичність їхньої діяльності, особливо коли компанія активно розширюється на українському ринку.
Паливна залежність: Orlen та енергетичний сектор
Повномасштабне вторгнення РФ у 2022 році зруйнувало українську систему постачання пального, спричинивши дефіцит та кілометрові черги на АЗС. У відповідь Україна була змушена різко збільшити імпорт. У серпні 2022 року обсяг імпорту пального підскочив у 12 разів порівняно з березнем, сягнувши 710 тисяч тонн. Левову частку цих поставок забезпечив польський концерн Orlen – найбільша компанія Польщі та один з найбільших нафтових концернів Східної Європи.
Orlen, ринкова вартість якого у 2026 році досягла близько 45 мільярдів доларів (випередивши навіть російський «Газпром»), подвоїв свої поставки в Україну за чотири роки, з 1,13 млн тонн у 2021 році до 2,4 млн тонн у 2025 році. Разом з румунською OMV, Orlen контролює до 62% імпортованого бензину. Найбільші українські мережі АЗС, такі як ОККО, WOG та державна «Укрнафта», стали основними покупцями польського пального. Orlen також є найбільшим постачальником бітуму, моторних олив, мастил та скрапленого газу в Україну.
На початку червня 2026 року голова Orlen Іренеуш Фафара заявив про переговори щодо входу в капітал «Укрнафти» – найбільшої нафтовидобувної компанії України. Ця потенційна угода є важливою для України як джерело фінансування розвитку, проте піднімає питання про контроль над стратегічними активами країни.
Нерівні правила гри: Чому український бізнес програє
Таке масштабне проникнення польського бізнесу в Україну є результатом нерівних умов конкуренції. Польські компанії користуються значними перевагами:
Українська легка промисловість, яка на початку незалежності мала значний потенціал, не змогла адаптуватися до ринкових умов після розпаду СРСР. Нестача фінансування для модернізації та орієнтація на «толінгові» схеми (виробництво для іноземних замовників без розвитку власних брендів) призвели до втрати конкурентоспроможності та відсутності великих вітчизняних брендів, здатних конкурувати з іноземними гігантами.
Шлях до рівноваги: Що робити Україні?
Ситуація вимагає від України рішучих кроків для захисту власного виробництва та створення рівних умов для конкуренції. Важливо не закривати ринок від іноземних товарів, адже це шлях до бідності та застою, а домагатися взаємно відкритого та справедливого доступу до ринків для обох сторін.
Держава повинна активно підтримувати модернізацію вітчизняних підприємств, допомагати з експортом, прискорювати європейські реформи для залучення грантів, подібних до тих, які отримувала Польща. Також необхідно розвивати культуру інвестування в український капітал, зокрема шляхом продажу частки державних компаній на внутрішньому ринку, залучаючи кошти українських громадян. Інакше місце, яке не займе український бізнес, завжди буде зайняте кимось іншим.
Читайте також: Польща змінює правила захисту українців: Київ обговорив наслідки нового закону