Протягом трьох століть Московський центр використовував різні стратегії для утримання України під своїм контролем, пройшовши шлях від царської імперії до червоної та нинішньої, що виросла з кгбешної кухні. Кожна з них застосовувала свій метод – від підкупу козацької старшини до імітації державності. Проте остання, путінська, повелася найбезглуздіше з усіх, вирішивши просто стерти Україну з мапи, що парадоксальним чином обернулося для українців безповоротною можливістю здобути справжню суверенність та остаточну національну єдність.
На відміну від своїх попередників, які розуміли, що Україну не можна взяти в лоб, а потрібно або купити, або обманути видимістю державності, кремлівський лідер вирішив, що українців можна ігнорувати та знищити. Це перший випадок за віки, коли Москва діє без хитрощів, ігор та подвійного дна, що для імперії стало фатальною помилкою.
Читайте також: Трагедія Херсона: Шокуючі наслідки підриву Каховської ГЕС та невизначеність майбутнього
Царська імперія: Від підкупу еліти до національного відродження
Царська Москва вдавалася до стратегії перекуповування. Після скасування гетьманства та руйнування Запорізької Січі у 1775 році, а також закріпачення селян (кошового Петра Калнишевського, наприклад, ув'язнили на Соловках), імперія запропонувала козацькій старшині угоду. Катерина II у 1785 році видала грамоту, яка зрівняла українську старшину з імперським дворянством, дозволяючи зберігати землі, маєтки та владу в обмін на лояльність. Більшість обрала привілеї дворянства замість падіння до рівня державного селянина.
Імперія не нищила еліту, а розчиняла її в собі, надаючи ранги, землі на півдні (у так званій "Новоросії"), інтегруючи її в систему. Це був холодний і цинічний, але на той час ефективний розрахунок: купити верхівку, щоб народ залишився без лідера. Проте цей хитрий план через сто років вистрілив імперії в коліно.
- Микола Гоголь: Нащадок козацької старшини, який у моді європейського романтизму почав писати про український народ, що пробудило інтерес до українського минулого серед тодішнього дворянства.
- Тарновські: На Чернігівщині у Качанівці зібрали величезну колекцію козацьких старожитностей і малюнків Тараса Шевченка, приймали в себе самого Кобзаря.
- Симиренки: Нащадки запорожців, оплатили видання "Кобзаря" за життя Шевченка та все життя фінансували українські журнали, театри та наукові праці.
- Галаган: Віддав мільйон карбованців на колегію в Києві та вийшов з імперського товариства на знак протесту проти заборони української мови.
- Терещенки: Під девізом "прагнення до суспільної користі" заповідали віддати громаді більшість своїх прибутків.
Імперія кооптувала еліту, щоб та забула про своє коріння, але через одне-два покоління ця ж еліта використала імперські статки для фінансування формування модерної української нації. Москва сама виростила своїх "могильників", довівши, що пам'ять роду не вимкнути рангом чи грошима.
Червоний терор: Ілюзія державності та ресурсна залежність
Більшовики не могли повторити трюк царату, адже українська революція 1917-1919 років показала здатність України до власної державності. Володимир Ленін наполіг на створенні квазідержави – Української РСР, яка формально мала право виходу зі складу Союзу, аби народ змирився з новою владою. У 20-ті роки червоні навіть проводили політику українізації: українська мова поверталася в школи, установи та газети, а Грушевський повернувся з еміграції.
Насправді ж партійна верхівка відкрито визнавала, що це був вимушений тимчасовий крок. Більшовики дозволили українській культурі й мові підняти голову, щоб виманити на світло всіх щирих прихильників України. Коли всі, хто "проявився", були ідентифіковані, їх зібрали в один список і знищили під час "Розстріляного відродження", Голодомору та інших репресій. У 1933 році політику українізації офіційно згорнули, а український націоналізм оголосили головною небезпекою.
Ключовим секретом утримання України для червоної імперії була ресурсна залежність та відсутність сильних зовнішніх союзників після поразки Німеччини у Першій світовій війні, на яку Україна робила ставку. Країна лежала в руїнах, а СРСР був єдиним джерелом капіталу в умовах, коли Захід зачинив двері. Україна годувала Союз вугіллям і металом, будучи його "кочегаркою", а вийти з цієї залежності не було куди.
Путінський "молоток": Абсурд, що зняв усі маски
Третя імперія, кгбешна путінська, відмовилася від обох попередніх стратегій. Вона не стала купувати еліту, як царат, і не стала ліпити квазідержаву з вивіскою, як Ленін. Натомість вона вирішила, що Україну просто потрібно викреслити, ігнорувати, заперечити та стерти з мапи. У 2021 році Володимир Путін видав відому писанину про "історичну єдність" росіян та українців, де українська держава оголошувалася "вигадкою більшовиків", "помилкою" і "міною", яку треба знешкодити.
Навіть більшовики були розумнішими державниками, бо розуміли потребу у видимості суверенітету для утримання імперії. Путінська ж Росія у 2022 році не запропонувала нічого: ні кооптації, ні квазідержави, ні навіть фальшивої поступки – лише танки та гасла про "денацифікацію". Причина проста: у Кремля не залишилося жодних аргументів.
«Імперії в руках тільки молоток, і кожна проблема їй здається цвяхом.»
Путін вже відчував, що остаточно втрачає Україну, яка дрейфувала на Захід, а молоде покоління вже не бачило імперії. Не маючи ресурсів, щоб перекупити, та концепції, щоб поглинути Україну по-новому, Кремль вирішив іти в лоб, не маючи жодних аргументів. Це є чистою дурістю для імперії, адже попередники грали в довгу, знаючи, що націю не вб'єш кавалерійським наскоком.
Кульмінація століть: Остаточне розлучення з Москвою
Спроба Путіна знищити Україну фізично зробила те, чого не змогли зробити ні Тарас Шевченко, ні Михайло Грушевський, ні всі політики разом узяті: вона перетворила розрізнений народ на єдиний організм, який чітко знає, проти чого він стоїть. Коли тебе намагаються не приручити, а вбити, вибір зникає: немає більше середини, сірої зони, ілюзій про спільну долю – лишається або кінець, або вистояти. Нація, поставлена перед таким вибором, склеюється намертво.
Сьогодні ми є свідками кульмінації вікового періоду, коли стосунки України з Москвою трималися на тиранії, примусі та брехні. Проте тепер Україна має союзницькі стосунки із Заходом, і аргументів залишатися з Москвою не залишилося жодного. Імперія виклала на стіл останню, найбруднішу карту – спробу вбивства, і саме ця карта розв'язала вузол, що не могли розв'язати століттями.
Це дає Україні простий і водночас важкий урок: імперія небезпечна не тоді, коли б'є в лоб, а тоді, коли пропонує вигоду та фальшиву вивіску. Силу ти бачиш і повстаєш, а прикормку і фальшиву державність багато хто може не помітити, послаблюючи незалежницьке ядро. Останній московський "барин" виявився надто тупим, аби обманути, і надто слабким, аби купити, тому йому лишилося лише вбивати, що й відкрило справжнє обличчя Москви для всього світу. Розлучення цього разу буде справді остаточним, бо ворог нарешті зняв усі маски, і коли бачиш це обличчя один раз, назад уже не повертаєшся.
Читайте також: Крах польської підтримки: Як Україна з «жертви» стала «конкурентом» і чому Польщу охопила українофобія