У листопаді 2024 року Росія вперше представила свій винищувач п'ятого покоління Су-57 на міжнародному авіасалоні в китайському місті Джухай. Цей захід мав стати тріумфальним показом російських військових технологій, адже Су-57 роками позиціонується як головна відповідь на американські F-22 та експортні F-35. Розробка машини, що тривала понад два десятиліття, мала підтвердити статус російського авіапрому як розробника передових винищувачів п'ятого покоління.
Однак, замість очікуваного захоплення, виставка призвела до нової хвилі критики. Сотні детальних фотографій літака, що швидко з'явилися в мережі, виявили суттєві проблеми: нерівномірні стики панелей обшивки, різні за розміром зазори між елементами конструкції, не до кінця закручені шурупи та навіть не повністю закрита кришка бомбового відсіку. Ці недоліки складання, особливо помітні для машини, що претендує на статус малопомітної, ставлять під сумнів заявлені стелс-технології. Справжня малопомітність, на відміну від рекламних заяв, залежить від точності виробництва, адже будь-які виступаючі елементи чи нерівні стики впливають на відбиття радіолокаційних хвиль.
Читайте також: Україна запускає масштабну закупівлю десятків тисяч дронів нового формату
Проблеми малопомітності та порівняння з конкурентами
Питання реальної малопомітності Су-57 залишається відкритим. Для порівняння, ефективна площа розсіювання (ЕПР) Су-35 оцінюється від 1 до 3 м², тоді як для Су-57 вона становить від 10 до 50 м². Американський F-35 має показники від 1000 до 1000 м², а F-22 — значно менше 1000 м². Це означає, що Су-57 може бути виявлений радарами на значно більшій відстані, ніж його американські аналоги. Наприклад, РЛС комплексу Patriot може виявити Су-35 з понад 250-300 км, Су-57 — приблизно до 152 км, тоді як F-35 може залишатися непоміченим до 50-80 км, а F-22 — лише на десятках кілометрів. Навіть за найоптимістичніших оцінок, малопомітність Су-57 значно поступається F-22 та F-35, що робить його нерівноцінним конкурентом.
Крім проблем із якістю складання, критика стосується й загальної конструкції літака. Круглі сопла двигунів, складна геометрія хвостової частини, обсяг радіопоглинаючого покриття та особливості планера викликають питання. Хоча Су-57 не є звичайним винищувачем четвертого покоління завдяки внутрішнім відсікам озброєння та використанню радіопоглинаючих матеріалів, різниця між його зниженою помітністю та рівнем американських конкурентів є суттєвою.
Концепція та реалізація Су-57
Російські конструктори спробували поєднати в Су-57 концепції американських F-22 (завоювання переваги в повітрі) та F-35 (універсальна бойова платформа). Це призвело до створення машини, яка має виконувати широкий спектр завдань: від перехоплення винищувачів до ударів по наземних цілях. Літак демонструє вражаючі льотні характеристики: практична стеля понад 20 км, максимальна швидкість понад 2000 км/год, бойовий радіус понад 1500 км, несучи до 10 тонн озброєння. Однак, сучасні повітряні бої все більше залежать від раннього виявлення противника та першості в запуску ракети, а не від маневреності. Американці свідомо жертвували частиною льотних характеристик заради максимальної малопомітності, тоді як Росія обрала шлях збереження надманевреності, що проявляється, зокрема, у використанні круглих сопел двигунів.
Важливою проблемою програми Су-57 стало затягування з розробкою нового двигуна «виріб 30» (Al-51F1), який мав забезпечити кращі характеристики та меншу помітність. Перші серійні машини використовували модернізований двигун попереднього покоління (Al-41F1), що ставило під сумнів відповідність літака заявленому п'ятому поколінню. Програма, яка стартувала з першим польотом прототипу Т-50 у 2010 році, досі не досягла очікуваних масштабів виробництва, тоді як США вже випускали свої винищувачі сотнями.
Виробництво, експорт та бойове застосування
Розробка Су-57 включала створення нових систем, таких як багатофункціональний радіолокаційний комплекс Н036 «Бєлка» з комплексом антен, нова лінійка озброєння (R-77М, РВВ-МД2, Х-69, Х-59МК2), а також широке використання композитних матеріалів (до 70% зовнішньої поверхні). Однак, налагодження серійного виробництва складних композитних конструкцій виявилося проблематичним, що суттєво знизило темпи виробництва.
Експортний потенціал Су-57 також виявився обмеженим. Індія, яка мала стати першим великим іноземним партнером програми FGFA, вийшла з проєкту через тривалі переговори. Станом на середину 2020-х років Су-57 залишається найсучаснішим, але й найдорожчим авіаційним проєктом Росії. Реальна експлуатація літака, зокрема його фіксація українськими засобами РЛ контролю над Кримом та Чорним морем, а також обережні маршрути польотів, свідчать про відсутність заявленої невидимки. Робота сучасних РЛС та систем ППО нівелює переваги, які приписуються Су-57 як винищувачу п'ятого покоління.
Читайте також: Мисливці на «Шахеди»: Європа обговорює закупівлю 10 чеських L-39NG Skyfox для України на $300 млн