Європа забула про мільярди на оборону: розкол, ілюзії та ціна безпеки

Новини

12.07.2026 13:17

Игорь Блохин, джерело: «Facenews»

Новини

Рік тому лідери країн Європи урочисто пообіцяли виділяти величезні кошти на власну оборону, зобов'язавшись витрачати 5% від ВВП щорічно. Однак, коли настав час виконувати обіцянки, значна частина країн почала шукати причини, щоб уникнути цих витрат. Саміт НАТО, що мав продемонструвати єдність, перетворився на публічне з'ясування стосунків щодо фінансових зобов'язань.

Відповідно до домовленостей, ухвалених влітку минулого року, понад 30 країн-членів Альянсу погодилися збільшити оборонні видатки до 5% від ВВП щорічно до 2035 року. Ці кошти мали бути розподілені: 3,5% на класичну оборону (зброя, солдати, боєприпаси) та 1,5% на ширшу безпеку (кіберзахист, критична інфраструктура, дороги, порти). Це рішення було названо проривом століття, але вдома почалися складнощі, оскільки виборці не бажали фінансувати оборону за рахунок соціальних виплат, лікарень чи шкіл.

Читайте також: «Моральна ідіотія» на лівому фланзі: чому прогресивні ідеї про злочинність набирають популярність в США

Розкол Європи на три табори

Європа розділилася на три умовні групи: 'чесних', 'приречених' та 'байдужих'. До 'чесних' належать країни Балтії, Скандинавії та Польща, які відчувають загрозу найближче і активно збільшують оборонні бюджети. Наприклад, Литва підвищує податки, Фінляндія скорочує видатки на медицину, а Данія вже досягла необхідного показника. Німеччина планує майже подвоїти свій оборонний бюджет протягом чотирьох років, прагнучи стати найсильнішою армією на континенті. Загалом близько десяти країн чесно фінансують збільшення витрат через податки або скорочення інших бюджетних статей.

До 'приречених' потрапили дві ядерні держави – Велика Британія та Франція. Вони прагнуть зберегти статус впливових гравців, але мають обмежені фінансові ресурси. У Великій Британії міністр оборони Джон Гіллі подав у відставку, заявивши про недостатнє фінансування армії. Франція планує досягти 2,5% оборонних витрат лише наприкінці десятиліття, що вимагатиме болісних жертв для збалансування бюджету.

Група 'байдужих' включає країни, які відмовляються виконувати зобов'язання або вдають, що це роблять. Іспанія отримала виняток і планує обмежитися 2% оборонних витрат, назвавши планку в 5% надмірною. Португалія ледве тримається близько 2%, а Італія вдалася до бухгалтерських маніпуляцій, зарахувавши до оборонного бюджету видатки на внутрішню безпеку, зокрема поліцію, щоб штучно збільшити показники.

Парадокс європейської безпеки: бажання без готовності платити

Причиною зволікання багатих європейських країн з обороною є розрив між бажанням громадян мати сильну армію та їхньою небажанням платити за це вищими податками чи скороченням соціальних виплат. Опитування показують, що понад 60% європейців підтримують посилення армії та зменшення залежності від США, але водночас переважна більшість відмовляється платити більше. Цей парадокс ускладнюється тим, що політики, розуміючи це, уникають прямої розмови з виборцями, побоюючись втратити підтримку. Замість цього вони воліють давати красиві обіцянки на самітах, а вдома тихо їх приховувати.

Ця ситуація призводить до зростання популярності ультраправих партій, які часто мають проросійські настрої, у Франції, Німеччині та Великій Британії. Крім того, навіть виділені кошти часто використовуються неефективно через національні інтереси – кожна країна прагне підтримати власну промисловість. Це призводить до появи несумісних видів озброєнь, різного обслуговування та додаткових витрат. Прикладом марнотратства є закриття Німеччиною програми будівництва фрегатів, на яку вже було витрачено 2,5 мільярда євро, але для завершення проєкту потрібно було ще 18 мільярдів.

Винятки та реальні приклади ефективності

Існують і позитивні приклади. На півночі Швеції завод BAE Systems Hägglunds, який виробляє бойові машини піхоти CV90, пережив трансформацію. Завдяки значним замовленням, зокрема від України, завод збільшив виторг з 200 мільйонів до понад 1 мільярда доларів, розширив штат утричі та накопичив портфель замовлень на 8 мільярдів доларів. Це демонструє, як оборонний бюджет може ефективно працювати, підтримуючи оборону та створюючи робочі місця.

Висновок полягає в тому, що слова коштують дешево, а безпека – статків. Європа вміє гарно говорити про єдність та спільний захист, але коли йдеться про конкретні фінансові зобов'язання, більшість ухиляється. Проблема полягає не стільки в браку грошей, скільки в політичній волі та суспільній культурі, де люди прагнуть захищеності, але не готові за неї платити. Доки це триває, жоден лідер не наважиться говорити правду, а спокій завжди вимагатиме оплати.

Читайте також: McDonald's в Україні: Корпоративна революція та вихід з-під контролю Європи