11 липня в Польщі мав пройти як день тиші та пам'яті поляків, які загинули на Волині у 1943 році. Ця дата, закріплена законом минулого року, цього разу була перетворена на політичну трибуну. Президент Анджей Дуда, лідери партії "Право і справедливість" (ПіС) та представники "Конфедерації" виступили з антиукраїнськими заявами, зокрема щодо "бандерівської ідеології" та місця України в Європі. Це викликало критику в Україні, де вважають, що польські політики спотворюють історію трагедії обох народів для передвиборчих цілей, використовуючи минуле як "дешевий капітал".
Польські праві партії, за оцінками української сторони, навмисно роздувають стару рану для здобуття голосів виборців. Для цього вони вилучають з контексту трагічні події польські жертви, ігноруючи німецьку окупацію, яка сприяла різанині, радянських партизанів та довоєнну політику Польщі щодо українських територій. Такий вибірковий підхід дозволяє їм використовувати зручне слово "ворог" для тиску на сусіда.
Читайте також: Ксенофобський напад у Бельсько-Бялій: Польща демонструє нульову толерантність
Використання історичних подій у політичних цілях
Президент Польщі Анджей Дуда виступив у селі Радруш, яке до 1939 року було переважно українським. Він визнав цей факт, але одразу ж поставив українство "в ряд" зі злочинами нацизму та комунізму. Попри покладання вінків, його промова була наповнена наративами, що спотворюють історію. Дуда заявив: "Ми сьогодні не звинувачуємо весь український народ, але звинувачуємо бандерівську ідеологію тих, хто вбивав, а також тих, хто використовує червоно-чорні кольори у XX столітті. На це просто не можна, дорогі панове, погодитися, бо виправдання геноциду або закривання очей на геноцид є заохоченням до наступного геноциду".
У відповідь на такі заяви, українська сторона наголошує, що порівняння українського націоналізму з нацизмом є неприпустимим. На відміну від імперської політики гітлерівської Німеччини та радянського союзу, трагедія на Волині була наслідком взаємних дій, а не свідомої державної політики України. Слова про "свідому українську політику" та ототожнення УПА з нацизмом називають брехнею. Наголошується, що УПА боролася проти радянської окупації, а червоно-чорний прапор, який нині використовують українські захисники, має глибоке національне значення.
Багато польських політиків, зокрема з партії "Конфедерація", висувають Україні п'ять умов: припинення вшанування УПА, офіційне вибачення української держави, заборона символіки УПА, чесна історична освіта та проведення ексгумацій. Ці вимоги, на думку українських спостерігачів, співзвучні з російською пропагандою, яка прагне посварити Польщу та Україну.
Позиція польських політиків щодо членства України в ЄС та НАТО
Польські політики, зокрема від "Конфедерації" та "ПіС", відверто виступають проти вступу України до Європейського Союзу та НАТО. Лідер "Конфедерації" Славомір Мемсен заявив, що для України "немає місця", якщо вона "не розрахується з історією". Ярослав Качинський висунув ультиматум: поки Україна не відмовиться від "глорифікації" УПА та не вшанує польські жертви, її шлях до Європи заблокований. Якщо "ПіС" переможе на виборах, блокування членства України в ЄС стане офіційною державною політикою Польщі. Також планується резолюція проти членства України в ЄС.
Ці дії викликають занепокоєння, адже польська допомога Україні, зокрема у сфері зв'язку через термінали Starlink, могла бути під загрозою через рішення президента Дуди, який наклав вето на закон про допомогу українцям. Українська сторона розцінює такі кроки як "ніж у спину" та подарунок Росії. Ця ситуація свідчить про розбіжності між риторикою про дружбу та реальними діями частини польських політиків.
Символіка та її спотворення
Особливе обурення викликало ставлення до червоно-чорного прапора. Якщо в Україні цей стяг став символом боротьби проти російського агресора, то польські політики, зокрема Дуда, порівнюють його з нацистською символікою. Це перекреслює значення прапора, який є символом боротьби за незалежність та кров'ю українських воїнів.
Також критикується зображення українського тризуба на пам'ятнику в селі Домова, де він представлений як знаряддя, що вбиває дитину. Це сприймається як грубе спотворення української символіки та розпалювання ворожнечі.
Історична пам'ять та сучасна політика
Українська сторона наголошує на необхідності об'єктивного вивчення історії, включаючи період міжвоєння, окупацію, а також мирне співіснування та взаємодопомогу. Спроби представити історію однобоко, ігноруючи складність та взаємний вплив подій, є маніпулятивними. Навіть польські історики дають верхню межу в 100 000 вбитих поляків, а Український католицький університет проводить власні дослідження для встановлення кількості жертв з обох сторін. Український МЗС та польський міністр закордонних справ Радослав Сікорський визнали, що російська пропаганда активно використовує польсько-українські розбіжності для своїх цілей.
Зазначається, що прогрес у питаннях ексгумацій та вшанування жертв стався за уряду Дональда Туска, який зняв заборону на розкопки, тоді як за попередньої влади "ПіС" та президента Дуди, які керували Інститутом національної пам'яті, цього не відбувалося. Це свідчить про те, що вирішення складних історичних питань можливе лише за відсутності політичних спекуляцій.
Читайте також: Українці та поляки разом вшанували пам'ять жертв Волинської трагедії у Варшаві