У новій інтерпретації Крістофера Нолана «Одіссея» постає в образі велетенських, мовчазних воїнів у блискучій броні, що нагадують живі танки або армію марвелівських Джагернаутів. Ці істоти, відомі в поемі Гомера як Лестригони, з'являються з туманного лісу та без жодних попереджень жорстоко знищують більшість війська Одіссея. Ця трагічна подія, що займає мізерну частку епосу (менше 0.01%), призводить до загибелі понад 90% флоту, з якого Одіссей рятує лише власний корабель. Але чому найсмертоносніші вороги «Одіссеї» у Нолана виглядають як персонажі відеогри, і чому цей образ, на відміну від циклопа чи сирен, рідко знаходить відображення у світовій класиці?
Аналітикиня культури, соціологиня та викладачка факультету соціології КНУ імені Тараса Шевченка Богдана Олег Горобчук, пояснює, що справжній жах Лестригонів полягає не лише в їхній людожерській природі, але й у тому, що вони є цілим суспільством, яке зневажає закон гостинності та перетворює порядок на смертоносну зброю. Саме тому образ Лестригонів є найзначнішим пророцтвом «Одіссеї» та найважливішим відкриттям Гомера, яке, на жаль, не втрачає актуальності.
Читайте також: 120 років від дня народження Олени Теліги: символ боротьби за незалежність України
Жахливе знищення флоту Одіссея
Після шестиденного плавання від острова Еола, Одіссей та його супутники прибули до землі Лестригонів. Греки зайшли до зручної гавані, оточеної скелями, але один корабель, пришвартований назовні, дозволив Одіссею спостерігати за цим краєм. Височінь показала лише дим, що спонукало Одіссея відправити розвідників. Вони потрапили до цивілізованого краю з якісною інфраструктурою та жвавою логістикою, що підтверджувалося величезними дорогами для возів. На шляху розвідники зустріли дочку царя Антіфата, яка показала їм батьківський дім. Там вони побачили величезну господиню, яка викликала чоловіка з міської площі. За наказом царя, один з розвідників був схоплений і почав готуватися на обід. Це стало сигналом для двох інших тікати, піднявши крик на все місто.
Далі Гомер описує, як Лестригони, величезні велетні, збіглися звідусіль, відривали брили від скель і кидали ними в кораблі. У цьому епізоді, що займає лише шість рядків поеми, гине більшість війська Одіссея. «Їх наче риб нанизавши, несли на сніданок жахливий», — описує Гомер. Сам Одіссей, чий корабель був завбачливо пришвартований поза гаванню, врятувався, але тяжко засмутився через втрату друзів. Цей епізод, на відміну від зображень циклопа чи сирен у класичному мистецтві, залишається маргінальним сюжетом у живописі.
Багатогранний жах Лестригонів
Справжній жах Лестригонів розкривається глибше, ніж просто їхня людожерська природа. Для стародавніх греків смерть не означала остаточного переходу без належного поховання. Обмивання, спалення, збирання кісток і поховання були необхідні для переходу душі до світу мертвих. Лестригони, з'їдаючи тіла, позбавляли загиблих цієї можливості, приречуючи їх на страхітливу посмертну долю. Одіссей не зустрічає жодного з воїнів, з'їдених Лестригонами, у царстві мертвих, що свідчить про повне зникнення їхньої сутності.
Ця сцена є жорстокою антитезою до урочистого переліку кораблів в «Іліаді». У той час як Гомер детально описує кожен загін, у Лестригонській гавані гинуть 11 кораблів без згадки жодного імені. Це підкреслює порушення табу та жахливу смерть, яку зазнали воїни Одіссея. Для греків, порушення закону гостинності (ксенії), що гарантував безпеку мандрівникам, було одним із найстрашніших злочинів. Лестригони ж перевернули цей закон, перетворивши гостинний дім на смертельну пастку.
Образ Лестригонів, як цивілізованого суспільства, що діє поза законом, стає актуальним у контексті сучасних політичних систем, які діють поза правовим полем, нищачи ворогів у спосіб, який цивілізований світ заперечує. Нолан у своїй інтерпретації зосереджується на фізичному шоці від їхньої смертоносної навали, механізуючи самих Лестригонів, щоб передати їхню нелюдську природу.
Історичний контекст подій також нагадує про порушення табу з боку самого Одіссея, який використав троянський кінь, порушивши почуття безпеки троянців. У цьому полягає моторошна симетрія: довіра, використана як зброя, обертається проти свого творця. Образи Лестригонів, запропоновані Ноланом, можуть розглядатися як спотворене відображення самих греків, які так само зневажали закон гостинності під час своїх походів.
Лестригони як пророцтво та дзеркало
На відміну від інших монстрів «Одіссеї», яких можна обдурити чи перемогти, Лестригони являють собою суспільство, що діє злагоджено і раціонально, але водночас нелюдяно. Їхній суспільний договір передбачає не порозуміння, а опір та цинічну зневагу до зовнішнього світу. Ця модель поведінки, на думку авторки, перегукується з методами сучасної Росії, для якої насильство, що порушує норми ведення війни, є не ексцесом, а правилом. Тому не варто сподіватися, що міжнародні конвенції чи мораль зупинять авторитарну державу.
Українська армія, попри ефект несподіванки та брутальне порушення норм співіснування, вистояла. Це свідчить про те, що справжніми героями є захисники України, які продемонстрували стійкість, що перевершила навіть військо Одіссея.
Читайте також: «Буржуазний націоналізм» в казках: як радянські цензори боролися з українськими дитячими книгами