Повномасштабне російське вторгнення 24 лютого 2022 року стало шоком для багатьох українців, докорінно змінивши їхнє життя та світогляд. Для таких артистів, як музикант і телеведучий Коля Серга, який до того часу не асоціював себе з українською культурою, працював у російських проєктах і жив у Москві, це стало переломним моментом. «Єдиний простір в лапках драматично розділився саме 24.02», — констатує він. Того ж дня, 25 лютого, Серга вступив до лав Збройних Сил України, а згодом очолив «культурний десант», що займається психологічною підтримкою на фронті. Подібну трансформацію пережив і співак Віталій Козловський, який до 2018 року виступав у Росії, а після вторгнення став захисником України. Ці історії — не поодинокі, вони ілюструють радикальні зміни, що відбулися в українському шоу-бізнесі під впливом війни.
Історія української музики демонструє складний шлях від спроб творення власного культурного простору до періодів домінування російського контенту та, врешті, до усвідомлення культури як інструменту національної безпеки. На початку 90-х, після здобуття незалежності, українська музика пережила справжній ренесанс. Фестиваль «Червона рута», поява україномовних гуртів, таких як «Вхід у змінному взутті», «Брати Гадюкіни», «Танок на майдані Конґо», а також успіх таких виконавців, як Ірина Білик та гурт «Океан Ельзи», свідчили про потужний розвиток вітчизняної естради. Телевізійні проєкти, як-от «Територія А», формували нову українську ідентичність та культуру, роблячи своє — модним і бажаним.
Читайте також: Як Іран змінив ставлення американських правих до України: Аналіз
Злам 2000-х: русифікація як «ринкова необхідність»
Однак, на початку 2000-х ситуація почала змінюватися. Попри те, що Віталій Козловський принципово обирав україномовні пісні, зокрема Володимира Івасюка, потрапивши під крило продюсера Юрія Нікітіна, йому почали рекомендувати співати російською. «Диктував ринок, такі були правила на той момент», — пояснює він. Ця тенденція поширилася на багатьох інших виконавців. Ірина Білик, колись яскрава представниця української сцени, перейшла на російську мову, що, на думку критиків, призвело до втрати її унікального стилю. Подібна ситуація спостерігалася і з іншими артистами. Причиною цього ставали значно вищі гонорари, масштабніші шоу та можливість гастролювати на значно ширшому просторі, охоплюючи всю Росію та пострадянські країни. Дехто з артистів свідомо йшов на співпрацю, тоді як інші, можливо, відчували «комплекс національної меншовартості», прагнучи успіху на «більш перспективному» російському ринку. Це призвело до того, що українська поп-музика, яка мала шанс стати самобутньою та успішною, була «куплена» Росією, втративши свою унікальність.
Культурна експансія та її наслідки
Російська культурна експансія активно підживлювалася державним фінансуванням, про що свідчить приклад антиукраїнського кінопроєкту «Ми з майбутнього». Ця стратегія була спрямована на руйнування української ідентичності та нав'язування концепції «єдиного народу». Українські медіа, багато з яких належали олігархічним групам, пов'язаним з російським бізнесом, активно сприяли цій експансії. Поява російських ведучих на українських телеканалах, домінування російської музики в ефірі, численні російськомовні радіостанції — все це створювало «культурне рабство» та поглиблювало кризу ідентичності в українців. Навіть успіхи українських артистів на міжнародній арені, як-от перемога на «Євробаченні», не компенсували цього культурного знецінення.
«Російська культура — це зброя, а отже, культура в Україні — це фактор національної безпеки. Буквально дитина, яка вихована на українській музиці, дитина, яка вихована на українській культурі, не візьме зброю, аби воювати проти своїх громадян на боці квазі-республіки Росії.» — З інтерв'ю.
Переосмислення після 2014-го та 2022-го
Події 2014 року — анексія Криму та війна на Донбасі — стали першим тривожним сигналом, який, однак, значна частина українського шоу-бізнесу проігнорувала, продовжуючи дотримуватися принципу «музика поза політикою». Це сприймалося як вигідна позиція для збереження доступу до російського ринку. Впровадження українських квот на радіо у 2016 році стало першим кроком до захисту власного культурного простору, хоча й викликало спротив. Повномасштабне вторгнення 2022 року остаточно розставило всі крапки над «і». Артисти, які раніше співпрацювали з Росією, змушені були кардинально змінювати свою позицію. Багато хто почав писати українською, усвідомивши глибину обману та важливість власної ідентичності. Коля Серга, занурившись у творчість Миколи Хвильового, відчув «як мене просто обманули». Віталій Козловський також кардинально змінив свою позицію. Ця трансформація, хоч і вимушена, але необхідна для формування сильної української культури.
Наразі українські артисти активно підтримують ЗСУ, збирають кошти та виконують патріотичні пісні. Змінилася й сама музика: вона стала більш гнучкою, сучасною, зачіпає теми, актуальні для війни – «Пса Патрона», «Бавовну». Російський культурний продукт, як вважається, неминуче зникне з українського простору. Хоча існують побоювання щодо можливого повернення до старої практики, більшість переконана, що після пережитого Україна вже не буде колишньою. Культурна незалежність та розвиток власного креативного потенціалу стають ключовими для збереження національної безпеки та формування майбутнього країни.
Читайте також: Крах 1929 року: як кредитне плече знищило «монополізовану майбутність» Америки