Маріупольського волонтера Михайла Пуришева, за його словами, намагалися завербувати представники Федеральної служби безпеки Росії. Співрозмовник, який представився як співробітник ФСБ, поставив волонтеру ультиматум: або він починає працювати на російські спецслужби, або його 18-річного сина, який проживає в Росії, відправлять на війну проти України. Зрештою, Михайло Пуришев ухвалив рішення самостійно вирушити до РФ, аби особисто з'ясувати обставини. Пізніше він повідомив, що покинув територію Росії та перебуває у безпеці, однак не надав жодних деталей про перебіг подій.
Михайло Пуришев здобув відомість як цивільний волонтер, який з перших днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну евакуював людей з Маріуполя та доставляв гуманітарну допомогу. У березні 2022 року, ризикуючи життям під обстрілами, команда Пуришева зуміла вивезти понад тисячу людей з заблокованого міста. Його діяльність висвітлювали як українські, так і міжнародні ЗМІ, зокрема Reuters, Fox News та CNN. Після того, як окупанти затримали його під час однієї з поїздок, Пуришева попередили про заборону повертатися до Маріуполя під загрозою розстрілу чи ув'язнення. Останній раз він намагався потрапити до міста у травні 2022 року, щоб евакуювати дітей з Азовсталі, але цього разу не зміг дістатися міста.
Схема тиску та вербування
Згідно з розповіддю Пуришева, перший дзвінок від «співробітника ФСБ» надійшов 16 липня з номера сина. Співрозмовник натякнув на причетність до «служби безпеки» і одразу поставив умову: надати необхідні відомості в обмін на незалучення сина до армії. Йому також погрожували, що у разі відмови його син опиниться в одному окопі з тими, кому він допомагав. Російська сторона обіцяла допомогу в навчанні сина, можливо, навіть за кордоном, якщо Пуришев погодиться співпрацювати. На ухвалення рішення дали добу, попередивши, що наступний дзвінок буде з номера колишньої дружини.
Другий дзвінок, за словами Пуришева, був «ввічливим». Йому дали завдання придбати інший телефон, сховати його та виходити на зв'язок за потреби. Подальші розмови стали більш предметними: росіян цікавили дані про іноземних військових, дислокацію підрозділів, зокрема полку «Азов». Також випитували про плани повернення до волонтерства та активність у соцмережах. Загалом було п'ять дзвінків, останній – 3 серпня, після чого спілкування перейшло в текстовий формат. Пуришев стверджує, що жодної інформації він не передав. Він не міг додзвонитися до сина, а на початку серпня колишня дружина попросила його родичів передати, аби він не шукав контакту з Олександром.
Російська сторона обіцяла Пуришеву організувати зустріч із сином, навіть пропонувала приїхати через третю країну, щоб уникнути штампу в паспорті про перетин кордону РФ. Однак почути голос сина йому так і не вдалося. За словами команди волонтера, Пуришев опублікував відео про цю ситуацію заздалегідь, аби підготуватися. Він вирішив ризикнути собою, аби захистити сина. «Мені 40 років, за плечима два інфаркти, роки, коли я ризикував життям, щоб рятувати не рідних мені людей. Я не міг собі уявити, що не поїду рятувати власного сина», – цитує його команда.
Виїзд до Росії та повернення
Пуришев, за інформацією «Української правди», виїхав з Києва до Польщі, звідти до Туреччини, і звідти купив квиток на рейс до московського аеропорту Шереметьєво. Літак приземлився в Москві 17 серпня, після чого чоловік перестав виходити на зв'язок. Через два дні, 19 серпня, на його сторінці з'явилося відео, в якому він повідомив про виїзд з Росії та перебування у безпеці. Про деталі того, що відбувалося в РФ, чи вдалося йому забрати сина, і де він перебуває зараз, Пуришев не розповів, посилаючись на неможливість розголошення інформації.
Історія Михайла Пуришева є одним із проявів шахрайських схем, які Росія використовує проти українців. ФСБ роками вибудовує індустрію, спрямовану на тиск через родини полонених, зниклих безвісти або тих, чиї рідні перебувають в окупації. Існують мережі фейкових ресурсів, які нібито допомагають у пошуку, але насправді збирають дані. Росіяни також використовують тортури та голод у таборах для полонених, змушуючи їх записувати антиукраїнські відеозвернення, які згодом використовують для шантажу рідних. За даними ЗМІ, ФСБ має базу на сотні номерів цивільних та військових українців для розсилок. У разі підозрілих звернень, які вимагають персональні дані, службові документи або гроші за відеозв'язок, рекомендовано звертатися до СБУ.