Конкуренти супутникового інтернету Starlink від SpaceX значно відстають від американської компанії на роки через технологічні проблеми, труднощі з масштабуванням виробництва та високу вартість запуску супутників. Про це йдеться в аналізі OSINT-дослідника Якуба Яновського, опублікованому в Telegram-каналі YIGAL LEVIN.
Переваги Starlink у передачі великих обсягів даних, особливо для військових потреб, стимулюють розробку альтернативних систем. Однак, за даними Яновського, жоден із конкурентів поки не може зрівнятися з можливостями SpaceX. Проблеми включають бюрократичні перепони, корупцію та відсутність власних ракет-носіїв.
Європейські та американські проєкти
Європейський проєкт Eutelsat OneWeb, ровесник Starlink, загруз у бюрократичних обговореннях та не зміг масштабувати виробництво. Компанія має на орбіті трохи більше 600 супутників із загальною пропускною здатністю 1,1 терабіт. Для порівняння, Starlink виводить на орбіту більше передавальної потужності за один запуск ракети Falcon 9. Європейські супутники технологічно відстають, а вартість їх виведення на орбіту вдесятеро вища.
Американський конкурент Amazon LEO, який почав виведення супутників у липні, має технічно добрі супутники, але залежить від сторонніх космічних агентств для запусків. Часті затримки в графіках цих агентств суттєво ускладнюють конкуренцію зі SpaceX.
Європейський проєкт IRIS², покликаний об'єднати OneWeb та інші національні програми, також страждає від бюрократії та слабкості європейської космічної галузі. Очікується, що він запрацює не раніше 2030 року.
Китайські та російські розробки
Китай активно працює над аналогами Starlink через дві компанії: Guowang з консервативним підходом до дизайну супутників та Qianfan, яка робить ставку на ризикованіші проєкти. Обидві компанії вже мають сотні супутників на орбіті, і очікується, що їх використання для зв'язку розпочнеться наступного року.
Російський проєкт "Рассвет" має амбіції досягти рівня європейського OneWeb, але наразі запустив лише 32 супутники, три з яких вже зійшли з орбіти, а ще три мають проблеми. Якуб Яновський зазначає, що російські супутники не оптимізовані для покриття поля бою в Україні, що могло б бути їхньою перевагою. Він також сумнівається, що Росія зможе досягти постійного покриття раніше 2028 року.
Перспективи та висновки
Якуб Яновський прогнозує, що монополія Starlink буде прорвана, і інші проєкти зможуть скласти певну конкуренцію. Однак ці конкуренти, ймовірно, залишаться меншими за масштабами, не матимуть широкого цивільного використання та потребуватимуть постійних урядових інвестицій. Головним мотиватором для розробки альтернатив залишається прагнення урядів до незалежності у використанні супутникового зв'язку.