21-річний Дмитро Крук, родом з окупованої російськими військами Хрестівки на Донеччині, розповів про свій досвід життя під окупацією з 2014 року, початок повномасштабного вторгнення та свій складний вибір залишити все і виїхати на підконтрольну Україні територію. Він поділився спогадами про перші ознаки окупації, життя без світла та інтернету, а також про мобілізацію, яка змусила його ухвалити рішення про втечу.
Втеча з власного дому, де минуло все дитинство, та облаштування життя на нових територіях України стала для Дмитра вимушеним кроком. Його історія – це свідчення стійкості та бажання жити у вільній країні, навіть перед обличчям невизначеності та страху.
Перші ознаки окупації та життя в ізоляції
Процес окупації, за словами Дмитра, почався ще у 2014 році, коли йому було 9 років. Найбільш помітним сигналом стала битва за місто. Спроби українських сил його звільнити виявилися невдалими. Місто залишилося без електроенергії на три місяці, змусивши мешканців жити в підвалах. Зв'язок з зовнішнім світом був обмежений: інформацію отримували з телевізора (лише коли було світло) або від знайомих. Відсутність мобільного інтернету значно вплинула на сприйняття подій, адже інформація надходила виключно від окупаційної влади.
Початок повномасштабного вторгнення та мобілізація
Перед початком повномасштабного вторгнення, Дмитро разом із другом помітили велику колону танків, що рухалася містом. Це стало непрямою ознакою наближення подій. Подруга матері Дмитра, яка працювала в місцевій прокуратурі, порадила йому виїхати. 18 лютого розпочалася загальна мобілізація, про що студентів попереджав декан університету, наголошуючи, що їхні дані вже є, і уникнути призову не вдасться. Мобілізації підлягали чоловіки від 18 до 60 (або 55) років. Дмитру, якому тоді було 17, вдалося уникнути призову, проте його ровесники, яким виповнилося 18, отримали повістки та були змушені вирушити на фронт.
Ці події стали для Дмитра останнім поштовхом до прийняття рішення покинути окуповану територію та шукати безпеки на підконтрольних Україні землях.