Президент України висловив готовність провести вибори «хоч завтра», але водночас зазначив, що це неможливо під час повномасштабного вторгнення. Ця заява, зроблена в інтерв'ю іноземному каналу CBS, викликала питання щодо реалістичності таких намірів, особливо враховуючи нульовий бюджет для проведення виборів та значну кількість українців за кордоном. Аналітики звертають увагу на розбіжності в оприлюднених цифрах українців за кордоном та порівнюють їх із попередніми заявами глави держави, а також досліджують плани його команди щодо організації виборів.
Ярослав Железняк, ведучий каналу «Залізний нардеп», розглядає три ключові аспекти заяви Президента: перше – невідповідність озвучених цифр реальним даним; друге – порівняння нинішніх заяв із висловлюваннями Президента у 2019 році та після повномасштабного вторгнення у 2023-2026 роках, а також підготовку його команди до виборів; третє – справжнє значення фрази «готовий хоч завтра», враховуючи відсутність реальної підготовки.
Розбіжності у цифрах та попередні заяви
Наприкінці вересня Президент заявив про готовність провести вибори «хоч завтра», але з застереженням про неможливість цього під час війни. Він послався на 9 мільйонів українців за кордоном та неможливість проведення виборів, коли діти не ходять до школи. Однак, за даними Євростату на кінець червня, кількість українців під тимчасовим захистом у ЄС становила близько 4 мільйонів, а ООН та інші джерела вказували на 5-5.1 мільйона. У 2019 році за кордоном у списках було 552 тисячі виборців, з яких проголосувало близько 60 тисяч, що становить приблизно 10%, а не половину мільйона, як стверджується зараз.
Аналітик наголошує, що сам факт безпекових викликів та перебування людей за кордоном не є новим, проте Президент раптово почав завищувати цифри, що викликає питання щодо мети такого аргументу, особливо для іноземної аудиторії. Порівняння з минулими заявами Президента свідчить про зміни у його позиції. У 2023 році він заявляв, що не проводитиме вибори в кредит і не відбиратиме кошти від зброї на їх проведення, але публічно обговорював вибори у 2024 році. У лютому 2025 року він був готовий обміняти свою посаду на вступ до НАТО. Натомість у лютому 2026 року в Мюнхені лунала пропозиція провести вибори за два місяці після припинення вогню. Весною цього ж року команда Президента готувала сценарій проведення виборів восени, зокрема, обговорювалися плани щодо виборів навесні та вересні 2026 року, про що писала «Українська правда».
Зміна риторики пов'язується із соціологічними опитуваннями, які вказували на можливу поразку Президента у другому турі. Тоді вибори, які планувалися, стали «цунамі, що розколює Україну», а ті, хто про них говорить, – «помилкою».
Відсутність реальної підготовки до виборів
Заява про готовність провести вибори «хоч завтра» контрастує з фактичною відсутністю будь-якої підготовки. Підготовка до виборів вимагає значної роботи: оновлення реєстру виборців, створення нових виборчих дільниць за кордоном, визначення процедур для голосування військових, встановлення цензу осілості та формування бюджету. Наразі бюджет ЦВК на ці цілі становить нуль. На думку аналітика, Україна не готова до проведення виборів ні завтра, ні через місяць, ні навіть через три місяці. Відсутність проактивної підготовки парламентськими процедурами та очікування на подальші заяви Президента паралізують процес.
Запропоновано використати час до можливого закінчення повномасштабного вторгнення (або його затягування) для підготовки необхідної інфраструктури, включаючи електронні вибори та оновлення реєстрів через «Дію». Хоча існують безпекові та інфраструктурні виклики, які роблять вибори під час війни неможливими, наявні технологічні рішення можуть бути використані для підготовки, якщо це буде політично доцільно. Україна, стикаючись із численними викликами, може адаптувати світовий досвід вирішення подібних питань.