Нью-Йорк: Податок для багатих обернувся судовими баталіями та проблемами для звичайних мешканців

Новини

18.09.2026 21:49

Игорь Блохин, джерело: «Facenews»

Новини

У Нью-Йорку розгортаються судові протистояння навколо нового податку, запровадженого мером міста Еріком Адамсом. 10 серпня 2026 року суд тимчасово зупинив дію цього податку, який мер вважає одним зі своїх ключових досягнень. Хоча юристи мерії того ж дня оскаржили це рішення, судові засідання тривають, а наступне призначене на 31 серпня. Іронічно, що позивачами виступили не мільярдери, які голосно критикували нову ініціативу, а троє звичайних домовласників, чиї життя виявилися під ударом від податку, спрямованого на багатих.

Ерік Адамс обійняв посаду мера Нью-Йорка 1 січня 2026 року. Він є представником демократичних соціалістів, фракції в межах Демократичної партії. Його передвиборча кампанія базувалася на ідеї, що місто стало надто дорогим для тих, хто в ньому працює, і що тягар витрат мають нести найзаможніші. Серед його обіцянок були замороження орендної плати, безкоштовний проїзд у автобусах та відкриття доступних продуктових магазинів. Для фінансування цих ініціатив планувалося збільшення податків для багатих.

Ініціатива податку на нерухомість та її наслідки

У лютому Адамс представив проєкт бюджету, де дефіцит становив 5.4 мільярда доларів. Рішенням стало підвищення податків для мільйонерів. У квітні мер та губернаторка оголосили про запровадження податку на друге житло: власники дорогої нерухомості в Нью-Йорку, які постійно проживають в іншому місці, мали сплачувати щорічний додатковий збір. Лицем цієї ініціативи став засновник інвестиційного фонду Кен Гріфін, чий пентхаус на Манхетені був показаний у промо-відео, хоча сам Гріфін сплачує податки у Флориді. У відповідь він пригрозив вивести бізнес і робочі місця з міста. Інші великі інвестори також висловили своє невдоволення. Інвестиційний банкір Білл Акман припустив, що щорічні платежі за нерухомість можуть знизити її вартість на 10-20%, що суперечить самій меті збору коштів.

За підрахунками, щороку місто могло б отримати від цього податку не більше 500 мільйонів доларів, що є незначною сумою порівняно з потребами. Однак, у липні податкова служба надіслала близько 17 000 листів власникам нерухомості з вимогою довести, що вони постійно проживають у своїх помешканнях, аби уникнути нового податку до 21 серпня. Проблема полягала в тому, що ці листи отримали багато звичайних мешканців, які десятиліттями живуть у своїх єдиних квартирах. Це спричинило обурення та призвело до подання першого позову 7 серпня, ініційованого не мільярдерами, а звичайними жителями Нью-Йорка. Вони вимагають визнати листи недійсними та призупинити збір коштів доки місто не врегулює процедуру коректно.

Соціалістичні ідеї та реальність

Суд тимчасово став на бік позивачів, хоча мерія одразу ж подала апеляцію. Це створює прецедент, коли реалізація, здавалося б, соціально справедливих ідей може призвести до непередбачених конфліктів. Обіцянки, як-от замороження оренди чи безкоштовний проїзд, легко давати, коли оплачує хтось інший. На прикладі безкоштовних автобусів, які мер Адамс поки не зміг реалізувати, видно, що мер не має повноважень скасувати плату без компенсації транспортному управлінню штату, яка становить близько 800 мільйонів доларів щорічно. Відсутність цих коштів ставить під сумнів можливість виконання подібних обіцянок.

Парадокс полягає в тому, що податок, покликаний обкласти найбагатших, найлегше обійти саме їм. Натомість звичайні громадяни, які роками живуть у своїх квартирах, мусять доводити своє право власності та проживання. Американські ліві, намагаючись втілити свої ідеї, часто несвідомо завдають шкоди середньому класу. Експерти зазначають, що більш ефективним підходом було б створення інклюзивних умов для бізнесу, що сприяло б зростанню податкових надходжень, будівництва та, як наслідок, загального процвітання громади, з якого вже можна було б спрямовувати кошти на соціальну допомогу.