Повномасштабне вторгнення Росії ставить під сумнів можливість проведення виборів під час війни, а відсутність чітких відповідей на ключові питання щодо їх організації викликає занепокоєння. Навіть у відносно спокійному Києві 27 серпня 2026 року повітряна тривога тривала рекордні 13,5 годин, що робить неможливим дотримання стандартного виборчого графіка з 8:00 до 20:00. Це лише один з аргументів, що підкреслюють необхідність глибокої підготовки до будь-яких виборчих процесів під час війни.
Розмова точиться не лише про дату виборів, але й про фундаментальну «домашню роботу», яку держава має виконати незалежно від обставин. Головні виклики стосуються арифметики, яка визначає, скільки громадян фізично не зможуть проголосувати, технічних обмежень для потенційного електронного голосування через «Дію», та необхідності створення прозорих механізмів, стійких до зовнішнього втручання.
Арифметика виборців: мільйони українців поза межами досяжності
За кордоном, за різними оцінками, постійно проживає близько 5,2 мільйона українців. Водночас, офіційно зареєстрованих закордонних виборчих дільниць – лише 104, переважно це посольства та консульства, що є явно недостатньою кількістю для забезпечення їхнього права голосу. Технічне оновлення реєстру виборців з 1 січня 2026 року показало лише близько 45 000 змін, що контрастує з масштабами української діаспори.
Українське законодавство наразі не передбачає механізмів для голосування онлайн або поштою, що робить традиційне волевиявлення неможливим для значної частини громадян. Цю проблему неможливо вирішити лише аналоговими методами.
Реєстр виборців: застарілий і неінтегрований
Фахівці зазначають, що державний реєстр виборців є застарілим, неінтегрованим з іншими базами даних (наприклад, щодо виїздів, смертності, досягнення повноліття) і не відображає точної картини місця проживання громадян, включаючи тих, хто перебуває на окупованих територіях. Додатковою проблемою є близько 393 повністю зруйнованих виборчих дільниць.
Особливим викликом є забезпечення виборчого процесу для військових, які становлять значну частину населення під час повномасштабного вторгнення. Естонія, яка свого часу запровадила онлайн-голосування, нині розглядає можливість відмови від нього через питання легітимності. На цьому тлі, експерти висловлюють сумніви щодо можливості проведення повноцінних електронних виборів за спрощеною схемою, подібною до голосування на Євробаченні.
Чому «Дія» не підходить для виборів: таємниця голосування
Ключовою відмінністю між голосуванням у «Дії», наприклад, за Євробачення, та політичними виборами є таємниця голосування. Цифрове рішення для виборів має одночасно забезпечити чітку ідентифікацію виборця та анонімізацію його вибору. Ця подвійна вимога робить неможливим пряме застосування будь-яких існуючих інструментів без розробки абсолютно нової логіки.
Основні ризики віддаленого онлайн-голосування полягають не у зламі голосу хакерами, а в процесі, що відбувається навколо нього. Механізми протидії шахрайству при фізичному голосуванні, хоч і недосконалі, є відпрацьованими. Натомість, контроль за процесом, коли люди голосують під тиском або за винагороду, є надзвичайно складним. Навіть просте голосування в гуртожитку може стати полем для зловживань, вимагаючи присутності спостерігачів біля кожного студента.
Віддалене голосування неминуче зменшує таємницю волевиявлення, що може призвести до ситуацій, коли вибір робиться під впливом інших осіб, наприклад, членів сім'ї. Крім того, проблематичним є питання перерахунку голосів та визнання результатів, особливо враховуючи кількість виборців за кордоном та серед військових, чиї голоси можуть суттєво вплинути на результат.
Напрямки для дій: п'ять кроків до підготовки
Наразі очевидно, що проблема полягає не в технологіях, а в політичній волі та підготовці. Для забезпечення довіри до виборчого процесу, зокрема електронного, необхідні час, можливості та бажання, яких наразі бракує. Існує два сценарії: або закон буде «зліплений з гівна і палиць» в останній момент, або ж почати готувати необхідні зміни вже зараз, включно з технологічною інфраструктурою.
- Оновлення реєстру виборців: Це можна зробити через «Дію», забезпечивши повну інтеграцію з базами даних про виїзд, смерть, повноліття. Це не потребує анонімності, навпаки – персоналізації, і може бути профінансовано донорами.
- Вирішення питань за кордоном і для війська: Законом необхідно розширити кількість консульств та дільниць за кордоном, а також окремо прописати механізми голосування для військових, узгодивши їх з ЦВК та партнерами.
- Цифровізація там, де це безпечно: Підрахунок голосів, спостереження, ведення реєстрів – ці процеси, де немає ризику для таємниці голосування, можуть бути цифровізовані аналогічно до системи ProZorro.
- Проведення тестів та експериментів: Необхідно провести експерименти з голосуванням у сферах з низькою ціною помилки (громадські ради, петиції, бюджет участі), щоб напрацювати довіру до таких інструментів.
- Визначення правил: Необхідно чітко визначити правила щодо участі певних категорій громадян (наприклад, виїзд з країни, члени проросійських партій), формат виборів (мажоритарка, список) та інші аспекти, які вже розроблені робочою групою парламенту.
Підготовка до виборів – це не лише день голосування, а й 60-90 днів кампанії, робота з мільйонами людей та мільйонами даних. Якщо «домашню роботу» не зробити заздалегідь, будь-які зміни будуть «зліплені» поспіхом, що поставить під загрозу легітимність результатів. Натомість, своєчасна підготовка гарантуватиме готовність України до виборів, незалежно від обставин.