Суд першої інстанції зобов'язав НАЕК «Енергоатом» виплатити понад мільйон гривень відстороненому менеджеру Дмитру Ільчуку та поновити його на роботі. Рішення було ухвалено після того, як НАБУ повідомило компанію про можливий вплив окремих посадовців на управлінські рішення в рамках справи, відомої як «Мінджгейт». Цей випадок підкреслює тенденцію, коли особи, причетні до корупційних схем, можуть повертатися на свої посади або уникати відповідальності.
Ситуація навколо «Енергоатому» розпочалася на початку 2026 року, коли уряд призначив нову наглядову раду, одними з перших завдань якої стали пошук нового керівництва та проведення повного аудиту. У березні НАБУ звернулося до компанії з листом щодо можливого впливу деяких посадовців на управлінські рішення, що, ймовірно, пов'язано з їхньою фігурантністю на плівках. Хоча на той момент інформації для висунення підозр було недостатньо, «Енергоатом» розпочав службове розслідування, що призвело до публічного відсторонення кількох працівників, серед яких був Дмитро Ільчук, заступник виконавчого директора з фізичного захисту та безпеки та директор департаменту економічної безпеки. На сайті, де зібрана інформація про учасників «Мінджгейту», Ільчука називають довіреною особою Дмитра Басова, офіційного фігуранта справ НАБУ та САП. Проте, станом на зараз, Ільчук не має жодного процесуального статусу у справі НАБУ.
Судовий процес та сумнівні збіги
Дмитро Ільчук не погодився з відстороненням і подав позов проти компанії. Цікаво, що за кілька днів до подання позову Ільчук змінив свою реєстрацію, що вплинуло на вибір суду. Справа потрапила до Голосіївського районного суду Києва. 20 серпня, після двох місяців розгляду, позивач (Ільчук) заявив відвід судді через конфлікт інтересів, стверджуючи, що вони навчалися разом у вищому навчальному закладі та підтримували особисте знайомство. Відвід був задоволений того ж дня. Вже наступного робочого дня новий суддя виніс рішення на користь Ільчука, зобов'язавши «Енергоатом» виплатити 1 мільйон гривень за вимушений прогул та 10 000 гривень моральної шкоди, а також поновити його на роботі. Варто зазначити, що посада, яку обіймав Ільчук, була ліквідована, тому суд зобов'язав поновити його на іншій посаді.
«Людина змінює реєстрацію і справа йде в суд, де її два місяці веде суддя, з якою, за словами самого позивача, він знайомий особисто. Потім в п'ятницю справу передають новому судді, а вже у понеділок новий суддя без додаткових засідань приймає рішення на користь позивачам. Кожна з цих речей окремо, ну, напевно, має якесь пояснення. Ми ж тут якби нічого не стверджуємо. А разом. Це виглядає дуже-дуже, м'яко говорячи, дивно.» — Залізний нардеп.
«Енергоатом» оскаржує це рішення в апеляційній інстанції. Компанія поки що не виплатила кошти та не повернула Ільчука на роботу. Справа Ільчука розглядається не як індивідуальний випадок, а як приклад використання чиновниками, пов'язаними зі справами НАБУ, різних інструментів – від трудових спорів до процесуальних можливостей – для повернення на посади та уникнення відповідальності. Це відбувається на тлі повільного руху держави в антикорупційній сфері, що залишає простір для маневрів.
Законодавчі зміни для посилення боротьби з корупцією
Україна взяла на себе зобов'язання перед Європейським Союзом щодо посилення антикорупційної інфраструктури. Одним із кроків у цьому напрямку є законопроект №15569, зареєстрований у парламенті. Його мета – надати НАБУ та САП доступ до незалежної експертизи, що дозволить оперативно доводити причетність фігурантів до справ та унеможливить уникнення ними відповідальності. Ця ініціатива спрямована на те, щоб особи, подібні до Дмитра Ільчука, не мали можливості повернутися на посади в державні компанії, які мають бути ефективно керованими, а не ставати об'єктом корупційних схем.