Влада України, схоже, відмовляється від проведення конкурсу на посаду Генерального прокурора, посилаючись на відсутність такої необхідності та європейської практики. Це відбувається на тлі численних кадрових перестановок на цій посаді за останні сім років та суспільної думки, яка підтримує прозорий відбір. Заяви Віцепрем'єрки з питань європейської інтеграції Ольги Стефанішиної, яка стверджує про відсутність як необхідності, так і можливості проведення конкурсу, викликають питання щодо справжніх мотивів уряду.
Ярослав Железняк, автор аналізу, наголошує на важливості конкурсу для забезпечення політичної незалежності та професійної компетентності Генерального прокурора. Він планує розглянути три ключові аспекти: чому конкурс є необхідним саме зараз, як уряд розмиває власну реформу прокуратури, а також стан розгляду законопроєктів, спрямованих на виправлення ситуації.
Історія кадрів та відсутність прозорості
За вісім років президентства Володимира Зеленського змінилося чотири постійні Генеральні прокурори (Рябошапка, Венедіктова, Костін, Кравченко) та ще двоє виконували обов'язки. Конституція передбачає, що ці посади призначаються або за поданням Президента, або затверджуються парламентом. Однак, жоден з прокурорів не відпрацював повний термін, що є історичною тенденцією для України. Після звільнення останнього генпрокурора у вересні через скандал, головним залишається питання процедури призначення, яка, на думку Железняка, сприяє «телефонному правосуддю», коли прокурори підпорядковуються тим, хто їх призначив, а не закону.
Суперечності з вимогами ЄС та суспільна думка
Уряд стверджує, що конкурсний відбір на посаду Генпрокурора не є вимогою ЄС, і такої практики немає в Європі. Проте, план реформ «Ukraine Plan», узгоджений з Єврокомісією, містить окремий пункт щодо відбору та звільнення Генерального прокурора. Європейська комісія неодноразово наголошувала на пріоритетності реформ прокуратури. Дані опитування КМІС свідчать, що 69% українців підтримують конкурс із залученням міжнародних експертів. Таким чином, вимога щодо конкурсу підтримується українцями, експертною спільнотою та міжнародними партнерами, але не урядом.
Железняк припускає, що причиною відмови від конкурсу можуть бути політичні чинники, пов'язані з особистим впливом Президента. Він згадує про засідання за участю спікера парламенту, прем'єр-міністра та голів комітетів, де Ольга Стефанішина нібито заявила, що європейці не вимагають конкурсів для призначення Генпрокурора, тим самим опосередковано звинувачуючи голову антикорупційного комітету Анастасію Радіну у введенні в оману депутатів.
Розмивання реформи прокуратури
Проблема не обмежується лише посадою Генпрокурора. Уряд подав законопроєкт №16144 щодо реформи прокуратури, який декларує повернення конкурсів на керівні посади. Однак, аналіз документа антикорупційним проєктом «Межа» виявив суттєві недоліки. Зокрема, законопроєкт не скасовує норму, яка дозволяє Генпрокурору витребовувати будь-які кримінальні провадження для перевірки їх законності. Це створює ризик збереження контролю системи над самою собою. Крім того, законопроєкт уряду ігнорує вимогу ЄС щодо скасування права Генпрокурора брати будь-яку справу, а також не передбачає участі міжнародних експертів у процесі відбору, натомість пропонується поступове витіснення іноземних членів комісій.
Щодо реформи Державного бюро розслідувань (ДБР), то вона також відкладається. Після внутрішнього та зовнішнього аудиту будуть розроблені пропозиції. При цьому термін повноважень чинного директора ДБР спливає 31 грудня, що створює ризик невизначеності.
Законодавчі ініціативи та протидія
Для вирішення цієї ситуації народними депутатами Ярославом Железняком та Анастасією Радіною були розроблені законопроєкти №13699 та №15343. Вони передбачають повернення конкурсів на всі рівні прокурорських посад, скасування права Генпрокурора втручатися у справи та створення комісії з конкурсного відбору кандидатів на посаду Генпрокурора відповідно до Конституції. Ці законопроєкти вже місяцями перебувають на розгляді, а комітет з питань правоохоронної діяльності, за словами Железняка, навіть намагався їх відхилити. Попри спроби відтермінувати розгляд, Железняк має намір знову винести ці законопроєкти на голосування під час пленарного тижня 26-30 жовтня.