Протягом останніх 48 годин Росія здійснила серію масштабних ракетних та дронових атак на великі українські міста. Найбільш смертоносним став удар по Дніпру, де загинуло щонайменше 15 людей, серед яких були діти, які чекали на поїзд. Подібні удари по житлових районах, вулицях та цивільній інфраструктурі зафіксовані також у Чернігові, Кременчуці, Києві, Харкові, Запоріжжі та Слов'янську. Російська пропаганда традиційно стверджує про ураження військово-промислових об'єктів, проте масштаби руйнувань та жертви серед цивільного населення свідчать про інше – кампанію терору проти українців.
Аналіз ударів свідчить, що Росія продовжує систематично тероризувати цивільне населення України. Навіть якщо припустити, що частина ударів припадає на об'єкти, пов'язані з військовою промисловістю, це не пояснює загибелі дітей на вулицях, ударів по вокзалах, житлових будинках чи автобусах. Зокрема, у Дніпрі удар по залізничному вокзалу призвів до загибелі людей, які готувалися до посадки на потяг. У Чернігові двоє 15-річних школярок загинули на центральній вулиці, коли їх атакував дрон. У Кременчуці та Києві ракетні удари пошкодили житлові будинки. Москва наполягає на ударах по «військовій промисловості», але масштаби руйнувань та характер цілей спростовують ці заяви.
Масштаби руйнувань та жертви
Загальна кількість жертв та постраждалих внаслідок останніх ударів значна. У Дніпрі загинуло 15 осіб, десятки отримали поранення. У Чернігові двоє загиблих, понад двадцять поранених. У Кременчуці – троє загиблих і понад тридцять поранених. У Києві одна людина загинула, кількість поранених уточнюється. У Запоріжжі від ударів дронами по автобусах постраждало шестеро людей. У Харкові є поранений, а також зафіксовані пошкодження освітніх закладів. У Слов'янську є поранені та руйнування в житлових кварталах. Ці дані чітко демонструють відсутність виключно військових цілей та цілеспрямований терор проти мирного населення.
Росія використовує широкий спектр озброєнь, включаючи крилаті ракети, балістичні ракети та дрони. Особливу тривогу викликає зростання використання реактивних дронів, які значно ускладнюють роботу української ППО через свою швидкість. Також спостерігається загострення ударів по залізничній інфраструктурі, яка включає станції, платформи та локомотиви. Це створює серйозні логістичні проблеми для України, оскільки виробництво нових локомотивів є довготривалим процесом.
Крім того, Росія продовжує цілеспрямовано бити по енергетичній інфраструктурі, що призводить до відключень електроенергії у різних регіонах, зокрема у Дніпрі та Києві. Це значно збільшує навантаження на екстрені служби, які змушені проводити складні ремонтні роботи, особливо напередодні зими. Ці удари, а також руйнування цивільних об'єктів, підкреслюють цинічну тактику Кремля, який, за словами аналітиків, руйнує українські міста до рівня «випаленої пустелі».
Загроза для України та позиція Росії
Україна стикається з серйозними викликами у сфері протиповітряної оборони. За даними аналітиків, Росія здатна випускати до 300 ракет на місяць, але через обмежену кількість перехоплювачів та катастрофічний дефіцит систем ППО, таких як Patriot, українська оборона перебуває у вкрай складному становищі. Навіть отримання невеликої кількості ракет від партнерів не вирішує проблеми. Ситуація ускладнюється тим, що для збиття такого обсягу ракет потрібна велика кількість систем перехоплення.
Водночас, Україна демонструє здатність завдавати ефективних ударів у відповідь. Прикладом є знищення «Енергія» заводу, який виробляв компоненти для військової промисловості. Українські сили також завдають ударів по нафтопереробних заводах та інших об'єктах на території Росії. Це свідчить про рішучість України захищати себе та протидіяти агресії, незважаючи на складну ситуацію з ППО.
Ситуація на фронті та російська пропаганда
Попри заяви російського командування про «безпрецедентні успіхи», реальна ситуація на фронті не демонструє значних просувань. Кремль продовжує наполягати на знищенні «військових цілей», але наслідки ударів по всій території України, включаючи міста, які були зруйновані ще раніше, як-от Бахмут чи Соледар, свідчать про іншу мету – повне знищення української інфраструктури та терор цивільного населення. Міста, що опиняються під російським контролем, перетворюються на «випалену пустелю», відновлення якої потребуватиме колосальних ресурсів.