Замість очікуваної підтримки, українці, які виїхали до країн Європейського Союзу, все частіше стикаються з ворожістю. Особливо це відчувається в Німеччині, Чехії та Польщі, куди прибула найбільша кількість українських біженців. Місцеві політики в цих країнах дедалі активніше вдаються до антиукраїнської риторики, знаходячи в ній шлях до електоральної успішності. Паралельно з цим, в соціальних мережах, зокрема на платформі X (раніше Twitter), яка відома своєю слабкою модерацією контенту, розпалюється ненависть до українців. Збіг між політичною ворожістю та агресією в мережі не виглядає випадковим.
Використання риторики ненависті як політичного інструменту стає все більш поширеним. Ця тактика дозволяє політикам здобувати прихильність виборців, посилювати лояльність своїх прихильників, вказуючи на «інші групи жахливих людей» як причину проблем. Щоб зрозуміти, чому після хвилі солідарності 2022 року ситуація змінилася, журналісти Kyiv Independent провели розслідування, відвідавши Варшаву, Прагу та Берлін, поспілкувавшись з українськими жінками, які постраждали від нападів, правозахисниками та експертами з онлайн-ненависті. Було проаналізовано тисячі публікацій у соціальних мережах за допомогою штучного інтелекту, щоб виявити антиукраїнські наративи та їхній зв'язок із реальними інцидентами.
Німеччина: від мітингів підтримки до почуття незахищеності
У Берліні, як і в інших містах, українські активісти, які організовували мітинги на підтримку України, стикаються не лише з виразами солідарності, але й з відкритою ворожістю. За словами мешканок Берліна Вадіслави та Ави, які заснували українську організацію «Віче», ситуація стала буденною реальністю. Особливе розчарування викликала реакція німецької поліції на інцидент під час мітингу до Дня Незалежності України у 2024 році. Нападник, який атакував активісток, не був притягнутий до відповідальності, а поліція пояснила це його нібито психічним захворюванням. Активістки вважають, що в німецькій поліції існує установка, яка замість захисту українців, зосереджена на захисті німців від них.
Згідно зі статистикою, яку запитав Kyiv Independent від Федерального кримінального поліційного відомства Німеччини, з 24 лютого 2022 року в країні було зареєстровано тисячі злочинів проти українців. Однак лише 139 з них були класифіковані як політично вмотивовані напади, з яких 137 – фізичні. Не всі випадки потрапляють до статистики через бездіяльність поліції або небажання постраждалих звертатися. Водночас, деякі німецькі політики, зокрема представники партії «Альтернатива для Німеччини» (AfD), активно розпалюють антиукраїнські настрої, закликаючи припинити допомогу Україні та займаючи м'яку позицію щодо Росії. Вони поширюють наративи про зловживання українськими біженцями системою соціального забезпечення, які спростовуються фактами та статистикою.
Аналіз 12 тисяч німецькомовних постів у X за період з червня 2024 по серпень 2025 року виявив, що чверть з них фокусувалися на нібито шкоді, яку українські біженці завдають німецькому суспільству, зокрема навантаженні на систему соціального забезпечення. Також був поширений наратив про «нацизм» серед українців, що резонує з історичними травмами німецького суспільства. Ці тенденції часто збігаються з передвиборчими кампаніями, що свідчить про використання ненависті як політичного інструменту.
Чехія: агресія на вулицях та політичні дивіденди
У Чехії, зокрема в Празі, випадки агресії проти українців також є непоодинокими. Прикладом є напад на Катерину Лебід, яка успішно веде власний бізнес у Чехії. Незважаючи на те, що чеська поліція діяла ефективно, і нападника було засуджено, цей інцидент став одним із багатьох. За даними правозахисної організації Inustitia, до початку 2026 року було задокументовано 129 антиукраїнських нападів, що становить майже половину всіх зафіксованих злочинів на ґрунті ненависті в країні. Активісти зазначають, що ця хвиля агресії спрямована на створення враження, що українці «тут не бажані».
Як і в Німеччині, статистика злочинів проти українців у Чехії може бути неточною, оскільки багато інцидентів не повідомляються. Попри доведені факти, що рівень злочинності серед українців у Чехії відповідає загальному показнику, в суспільстві поширюються негативні наративи. Вони особливо посилюються під час передвиборчих кампаній. Політики, такі як Андрей Бабіш, використовують тему «надмірного навантаження» українських біженців на бюджет для здобуття підтримки. Партія SPD Томіо Окамури також активно просувала антиукраїнську риторику, а сам Окамура запам'ятався зняттям українського прапора з будівлі парламенту.
Аналіз 23 тисяч чеськомовних постів у X виявив, що близько 2500 з них зосереджувалися на наративі про злочинність та небезпеку, яку нібито несуть українці. Ці наративи, що експлуатують глибоко вкорінений страх перед іноземцями в чеському суспільстві, а також звинувачення в «нацизмі», часто підживлюються ззовні, але знаходять відгук через історичні чутливості. Експерти наголошують, що хоча причини нападу можуть бути не завжди усвідомленими для нападників, розпалювання ненависті через соціальні мережі та політичні заяви діє як «бензин», який у певний момент може «спалахнути».
Польща: історичні рани та політичні ігри
У Польщі, де спостерігається найвищий рівень антиукраїнської агресії, близько половини всіх злочинів на ґрунті ненависті спрямовані проти українців. Правозахисна організація «Ніколи більше» фіксує, що початковою точкою розпалювання ненависті були ультраправі організації та політики, які поширювали, на перший погляд, незначні скарги, що з часом переросли у серйозніші звинувачення. Лідер ультраправої конфедерації «Польська корона» Яцек Браун, обраний до парламенту та Європарламенту, активно просував гасло «Зупинимо українізацію Польщі».
Платформа X виявилася особливо ефективною для поширення антиукраїнських настроїв. За період президентських виборів 2025 року було зафіксовано понад 60 тисяч польськомовних публікацій, присвячених нібито шкоді та небезпеці від українців. Попри те, що українці, як правило, не є причиною таких подій, як ДТП чи злочини, цей наратив активно експлуатується. Особливо чутливою темою, яка використовується для розпалювання ненависті, є польсько-українська історія, зокрема події на Волині, де українців звинувачують у вшануванні «бандерівців» та «нацистів».
Наративи про шкоду від біженців, їхні нібито привілеї та «бандерівщина» стали особливо популярними під час президентської кампанії 2025 року. Популярні політики, включно з переможцем виборів Каролем Новацьким, використовували риторику, що дискредитує соціальні виплати для українців. Ці дії, як і скасування указу про надання президенту України вищої польської державної нагороди, свідчать про використання історичних та політичних факторів для розпалювання ворожнечі. Це демонструє, як політики, незважаючи на відсутність прямого заклику до насильства, несуть величезну моральну відповідальність за наслідки своїх слів.
Відповідальність та шляхи протидії
Розслідування Kyiv Independent підкреслює, що хоча російська пропаганда може відігравати певну роль, основна відповідальність за розпалювання антиукраїнських настроїв у Німеччині, Чехії та Польщі лежить на місцевих політиках. Вони використовують свободу слова, яка відсутня в самій Росії, для просування небезпечних наративів, особливо через соціальні мережі. Політики, такі як Віталіу Рьопке в Німеччині, Роберт Фіцо та Томіо Окамура в Чехії, та Яцек Браун і Кароль Новацький у Польщі, активно експлуатують страхи та історичні чутливості своїх громадян. Їхні публічні виступи створюють ґрунт для зростання ворожості як онлайн, так і офлайн.
Хоча індивідуальні випадки агресії можна вирішувати шляхом звернення до поліції та правозахисних організацій, для подолання системної проблеми необхідна консолідована дія суспільства. Це включає відмову від толерування агресії та ненависті, протистояння спробам політиків нормалізувати їх, а також неприйняття мови ворожнечі як інструменту здобуття популярності. Українці, які шукають притулку, та громадяни країн, що їх приймають, повинні разом працювати над створенням безпечного середовища, де повага та взаєморозуміння стануть новою нормою.