Люди, які провели три роки в окупації на Херсонщині, нарешті повернулися додому. Їхні історії сповнені переживань, втрат та надії на відновлення мирного життя. Події відбувалися протягом останніх кількох років, а їхнє звільнення стало результатом складної евакуаційної операції.
Чоловіки, які залишалися в окупації, не могли виїхати через ризик бути мобілізованими в армію або через складність перетину кордону. Деякі жінки з дітьми стикалися з багатогодинними допитами на пунктах пропуску. Одна з розповідей свідчить про чотиригодинний допит на пункті пропуску, де перевіряли як жінок, так і чоловіків, які намагалися виїхати.
Життя в умовах окупації
Люди, які повернулися, розповідають про надзвичайно важкі умови життя. Вони пережили відсутність електропостачання, газу, води та продуктів. Ціни на товари були космічними: десяток яєць коштував до 3000 рублів (1500 грн). Багато хто виживав завдяки власним городам. Особливо гострою була нестача медикаментів та лікарів, а морги були переповнені.
Повернення додому було непростим. Одні стикалися з небезпечними ситуаціями, як-от наближення дронів, інші переживали обстріли та контузії. Страх і постійне напруження стали частиною їхнього життя. Багато хто втратив домівки, майно, а дехто не міг навіть відвідати могили своїх батьків, похованих на окупованих територіях.
Люди також ділилися спогадами про побут, зокрема про те, як навчилися готувати страви з кабачків, які стали основним продуктом харчування. Вони згадують про дорожнечу продуктів, про необхідність пересуватися велосипедами або пішки через заміновані дороги та блокаду. Зіткнувшись із відсутністю базових речей, люди вимушені були виживати, хто як міг.
Евакуація та повернення
Процес евакуації був організований на найвищому рівні, за участю Президента України та команди перемовників. Особлива подяка була висловлена американським журналістам, присутність яких слугувала одним із механізмів контролю. Усім, хто повернувся, обіцяють медичну допомогу, соціальний супровід, допомогу з відновленням документів та фінансову підтримку від держави та благодійних фондів.
Колона з Херсона, що мала понад 5000 машин, намагалася виїхати, але вдалося це лише частині. Люди, які прибули, висловлювали глибоке полегшення та радість від повернення. Вони підкреслювали, що Україна своїх не кидає, і це є черговою спільною перемогою.
Перші кроки на батьківщині
Перші емоції після повернення – це суміш радості та невизначеності. Люди планують зустрічі з рідними, але водночас розуміють, що попереду довгий шлях до відновлення. Багато хто прагне повернутися до звичного життя, хоча б тимчасово, але поки що їх направляють до Київської обласної лікарні.
«Україна своїх точно не кидає.» — Представник української влади.