Під час обвалу ринку 6 травня 2010 року (Flash Crash) акції великих корпорацій торгувалися одночасно за 1 цент і за 100 000 доларів, а стоп-лоси роздрібних інвесторів виконувалися за мінімальними цінами, розповів канал HUGS.FUND на YouTube.
За словами автора, ринок того дня був нестабільним: через боргову кризу в Європі індекс страху VIX зріс на 22,5%, а Dow Jones до 14:30 впав на 2,5%. О 14:32 великий інституційний фонд, за версією автора, запустив алгоритм продажу 75 000 ф'ючерсних контрактів на індекс S&P 500 приблизно на 4 мільярди доларів. Програма продавала обсяг, що дорівнював 9% торгів за попередню хвилину, і не зважала ні на ціну, ні на час.
Високочастотні фонди спершу скуповували контракти, а після вичерпання лімітів почали передавати їх один одному. Автор, посилаючись на висновки комісії, називає це ефектом «гарячої картоплі»: за 14 секунд провели понад 27 000 контрактів, майже половину тогочасного обсягу, а чиста позиція змінилася лише на 200. Звідси він робить висновок, що високий обсяг торгів не означає наявності ліквідності.
О 14:45:28 торги ф'ючерсами зупинили рівно на 5 секунд. На фондовому ринку маркетмейкери, за словами автора, вимкнули котирування, і лишилися лише формальні заявки: купівля за 1 цент та продаж за 100 000 доларів. Понад половина обсягу угод, які згодом скасували, припала на ринкові ордери роздрібних інвесторів, зокрема стоп-лоси.
За п'ять років Міністерство юстиції США назвало ще одного учасника — лондонського трейдера, який, за переказом автора, створив 20% тиску на ф'ючерси S&P 500 через спуфінг. Проте головною причиною автор вважає фрагментовану архітектуру ринку. Біржі скасували понад 20 000 угод, на Волл-стріт запровадили нові запобіжники, а котирування-заглушки заборонили.