Китай контролює близько 80% світового видобутку вольфрамової руди і майже 90% її хімічної переробки, а західна оборонна промисловість залежить від цього металу, стверджує автор YouTube-каналу «Валентин».
За словами автора, Захід кілька десятиліть закривав власні рудники й купував дешеву китайську сировину, через що західні шахти банкрутували. Валентин не вважає, що Пекін діяв за стратегічним планом: на його думку, Китай просто став «мануфактурою світу». Останніми роками, розповідає він, китайське Міністерство комерції запровадило ліцензування, скоротило експортні квоти, прирівняло вольфрам до продукції подвійного призначення та склало білий список із 15 компаній-експортерів. Ціни на концентрат, за його словами, зросли в рази.
Вольфрамові сплави використовують для підкаліберних снарядів, які вилітають зі швидкістю понад 1600 метрів на секунду. За словами Валентина, більшість країн коаліції, від Німеччини до Японії, відмовилися від збіднілого урану, тому покладаються на вольфрам. Близько 60% видобутого металу, за оцінкою автора, йде на карбід для ріжучого інструменту, потрібного для виготовлення стволів і гільз.
Автор розповідає, що з 1 січня 2027 року Пентагону заборонено купувати вольфрамовий порошок і сплави, які на будь-якому етапі проходили через Китай, Росію, Іран або Північну Корею. Підрядники мають підтвердити походження руди сертифікатом до конкретного кар'єру. Серед проєктів, які він називає:
- Сангдонг, Південна Корея: підземний комбінат із початковою потужністю понад 2000 тонн концентрату на рік
- Юкон, Канада: Пентагон спільно з Оттавою вкладає десятки мільйонів доларів у підготовку розробки
- Барруекопардо, Іспанія: кар'єр видає 1500 тонн концентрату
- Панашкейра, Португалія: копальню розкручують на повну потужність
Валентин зауважує, що видобуток — лише третина шляху, а переробку раніше віддавали китайським підприємствам. Тепер, за його словами, Південна Корея будує завод з виробництва оксиду та чистого вольфрамового порошку. Автор вважає, що справжній суверенітет ґрунтується на власних ресурсах і вмінні самостійно їх переробляти.
Читайте також: Валентин: як фосфор, калій та азот стали зброєю геополітики