Книга, що лікує біль

Прес-релізи

23.02.2023 18:47 (Оновлено 23.02.2023 в 18:47)

Игорь Блохин, джерело: «Facenews»

Прес-релізи

За останній рік українці пережили багато подій та емоцій. Чимало з нас втратили дім або живуть у постійному страху втратити його. Багато наших знайомих, друзів і рідних залишили свої домівки, тікаючи від небезпеки, рятуючи власні життя та життя близьких людей. Почуття та спогади від пережитого живуть у середині нас, але висловити їх, щоб хоч якось полегшити свій моральний стан, не вдається. Адже як про таке сказати? Як донести свої почуття другу чи подрузі, які не відчули того ж? Бо навіть попри бажання близьких людей допомогти нам прожити та відпустити переживання, вони все одно не зрозуміють те, що ми намагаємось донести.

А як розказати про війну дітям, яких вона не торкнулася?

Хоч у протистояння і захист нашої Батьківщини залучені всі громадяни країни, але частина нас живе у безпечних і спокійних регіонах, де про війну відомо тільки з новин і звуків повітряної тривоги. То як же говорити з дитиною про війну у такому випадку? Як розповісти їй про те, що зараз переживають інші діти, у кого війна забрала дім? І як зробити так, щоби пам’ять про ці жахіття зберігалася якомога довше?

Книга “Дім” Катерини Тихозорої й Олександра Продана розповідає історію маленького хлопчика та його сім’ї, чий дім було зруйновано через повномасштабне вторгнення росії в Україну і через що вони були змушені покинути його. Розповідь написана від імені хлопчика, бачення якого — реалістично й водночас по-дитячому оптимістично — за допомогою ілюстрацій майстерно передав Олександр Продан. Сам митець на момент початку вторгнення перебував на Київщині, тож на власні очі бачив, як все починалося. Дорослі роздуми, над якими розмірковує маленький герой книги дорогою до безпекового місця, влучно й по-дитячому просто передала авторка Катерина Тихозора.

Хоч книга й розповідає про долю однієї сім’ї, але у ній кожен українець, якого торкнулася війна, впізнає себе. Вона не просто розповідає вашу історію — вона передає ваші почуття та емоції — все те, для чого слів просто не існує.

“Книжка допомагає висловити свої емоції й пояснити їх тим, хто не переживав на власному досвіді втрати дому або страху втрати дому. Мені подруга розповідала, що для неї цінність цієї книжки саме в цьому і що коли вона дарувала книжку іншому, то відчувала, що може висловити таким чином те, що вона пережила, чого словами в буденній розмові не завжди зробиш”, — написала Катерина Тихозора про “Дім”.

Ця книга, як міст між українцями, які пережили війну на власному досвіді й тими, які спостерігали її через новини та соціальні мережі. Одним вона допомагає говорити, другим — розуміти та співчувати.

За допомогою “Дому” легко розмовляти з дитиною про війну, адже вона зображує дитячими очима все те, для чого у батьків часто бракує слів. Вона пояснює почуття тих дітей, які через війну втратили домівки, і допомагає зрозуміти, як це — втратити те, чого звик.

“Дім” — книга, яку хочеться не просто прочитати й поставити на полицю, її хочеться передати далі, наступним поколінням, як пам’ять про нашу боротьбу і шлях до перемоги. Це книга, якої у дитинстві не вистачало нам — про те, що треба пам’ятати, що треба берегти та цінувати, і що треба захищати.

Книга “Дім” — це книга, що дарує надію, допомагає пережити та відпустити емоції, які сидять всередині нас, наче кваліфікований психолог. Це історія, яка розповідає не тільки про втрату домівку, а й про те, чого багато з нас не усвідомлював раніше, що допоки є Україна — в нас завжди є дім, куди б не поїхали і де б не жили.