Віктор Галасюк: навіщо Трампу Венесуела — шість головних причин конфлікту

Повернення до доктрини Монро і витіснення суперників

Перший блок причин — геополітичний. За словами Галасюка, Трамп фактично повертає США до доктрини Монро, яка проголошує Західну півкулю «зоною виключного впливу» Сполучених Штатів.

• Венесуела історично була плацдармом Росії, Китаю та Ірану в Латинській Америці.
• Усунення режиму Ніколаса Мадуро розглядається як спосіб демонтувати розвідувальну й військову інфраструктуру цих держав у Каракасі.
• Мова йде не стільки про особисту боротьбу з диктатором, скільки про витіснення великих геополітичних суперників із регіону.

Міграція як інструмент тиску і контроль над Карибським басейном

Друга геополітична причина — міграційний фактор. За оцінками Галасюка, адміністрація у Вашингтоні сприймає масовий відтік венесуельців (понад 7 мільйонів людей) не лише як гуманітарну кризу, а і як:

• інструмент дестабілізації південного кордону США,
• спосіб постійно підігрівати нелегальну міграційну кризу всередині країни.

Звідси логіка: стабілізація Венесуели під проамериканським урядом розглядається як «довгострокове рішення» міграційної проблеми, а не лише будівництво стін та залучення силовиків на кордоні.

Третя геополітична мета — злам «трійці тиранії» Венесуела–Куба–Нікарагуа. Повалення Мадуро, за цією логікою, може стати першим кроком ефекту доміно, який:

• послабить або обвалить режими на Кубі та в Нікарагуа;
• дасть США фактичний контроль над усім Карибським басейном.

Нафта: найбільші у світі запаси як стратегічний приз

Наступні три причини — економічні, і, за словами Галасюка, саме вони є «серцем» конфлікту.

1. Контроль над найбільшими у світі запасами нафти.
   • Венесуела має близько 300 млрд барелів доведених запасів, тобто приблизно 18% світових резервів — це більше, ніж у Саудівської Аравії чи Ірану поодинці.
   • Поки ера вуглеводнів остаточно не закінчилася, такий ресурс є стратегічним активом, і Вашингтон не хоче залишати його в руках прокитайського та проросійського режиму.
2. Доступ американських корпорацій до венесуельської нафтової галузі. Галасюк припускає, що одна з прихованих цілей — де-факто приватизація сектора на користь американських гігантів на кшталт Chevron та ExxonMobil, які могли б замінити або витіснити:
   • російську «Роснефть»,
   • китайську CNPC та інші структури, які нині присутні у спільних проектах.
3. Борговий важіль проти Китаю та Росії. Венесуела заборгувала Китаю і Росії мільярди доларів. Зміна режиму під патронатом США може означати:
   • реструктуризацію або перегляд боргів,
   • суттєве послаблення економічного й політичного впливу Пекіна та Москви на Каракас.

«Наркокартель» як юридичне прикриття для силової операції

Окремо Галасюк звертає увагу на те, як США формують юридичну рамку для силових дій:

• Вашингтон перейшов від визнання паралельного уряду (стратегія Гуайдо) до трактування режиму Мадуро як «кримінального синдикату».
• Військова еліта Венесуели оголошена частиною так званого «картелю Сонц», що дає можливість:
  • запускати «антинаркотичні операції»,
  • фактично здійснювати морську блокаду та силові дії без формального оголошення війни.

Галасюк також згадує про «приватизацію перевороту»: рух «Яказі Венесуела», пов’язаний з засновником Blackwater Еріком Прінсом, відкрито збирає кошти на наймані приватні військові компанії для повалення Мадуро, тоді як США зберігають «правдоподібне заперечення».

Регіональний розкол і боротьба за «глобальний Південь»

На фоні тиску на Каракас США одночасно:

• псують відносини з лівими урядами, як-от з Колумбією (президент Густаво Петро відкрито критикує Вашингтон і називає кампанію проти Венесуели «чистим імперіалізмом»),
• але поглиблюють співпрацю з іншими гравцями, наприклад з Аргентиною за президента Хав’єра Мілея, яка отримує потужну фінансову підтримку США в обмін на віддалення від Китаю.

На думку Галасюка, це частина ширшої стратегії Вашингтона — «відривати» ресурсоємні країни глобального Півдня від Пекіна та одночасно послаблювати позиції Росії.

Висновок: економіка, геополітика і дуже мало романтики

Підсумовуючи, Віктор Галасюк пропонує дивитися на конфлікт навколо Венесуели не як на «війну з наркокартелями», а як на:

• боротьбу за контроль над нафтовими ресурсами,
• переформатування сфер впливу в Західній півкулі,
• спробу США переграти Китай і Росію одночасно — і в енергетиці, і в боргах, і в політиці глобального Півдня.

За його словами, публічні заяви про боротьбу з «наркотероризмом» радше створюють інформаційне прикриття для жорсткої геоекономічної гри, у якій Венесуела стала ключовим вузлом.