Повернення до доктрини Монро і витіснення суперників
Перший блок причин — геополітичний. За словами Галасюка, Трамп фактично повертає США до доктрини Монро, яка проголошує Західну півкулю «зоною виключного впливу» Сполучених Штатів.
- Венесуела історично була плацдармом Росії, Китаю та Ірану в Латинській Америці.
- Усунення режиму Ніколаса Мадуро розглядається як спосіб демонтувати розвідувальну й військову інфраструктуру цих держав у Каракасі.
- Мова йде не стільки про особисту боротьбу з диктатором, скільки про витіснення великих геополітичних суперників із регіону.
Міграція як інструмент тиску і контроль над Карибським басейном
Друга геополітична причина — міграційний фактор. За оцінками Галасюка, адміністрація у Вашингтоні сприймає масовий відтік венесуельців (понад 7 мільйонів людей) не лише як гуманітарну кризу, а і як:
- інструмент дестабілізації південного кордону США,
- спосіб постійно підігрівати нелегальну міграційну кризу всередині країни.
Звідси логіка: стабілізація Венесуели під проамериканським урядом розглядається як «довгострокове рішення» міграційної проблеми, а не лише будівництво стін та залучення силовиків на кордоні.
Третя геополітична мета — злам «трійці тиранії» Венесуела–Куба–Нікарагуа. Повалення Мадуро, за цією логікою, може стати першим кроком ефекту доміно, який:
- послабить або обвалить режими на Кубі та в Нікарагуа;
- дасть США фактичний контроль над усім Карибським басейном.
Нафта: найбільші у світі запаси як стратегічний приз
Наступні три причини — економічні, і, за словами Галасюка, саме вони є «серцем» конфлікту.
-
Контроль над найбільшими у світі запасами нафти.
- Венесуела має близько 300 млрд барелів доведених запасів, тобто приблизно 18% світових резервів — це більше, ніж у Саудівської Аравії чи Ірану поодинці.
- Поки ера вуглеводнів остаточно не закінчилася, такий ресурс є стратегічним активом, і Вашингтон не хоче залишати його в руках прокитайського та проросійського режиму.
-
Доступ американських корпорацій до венесуельської нафтової галузі.
Галасюк припускає, що одна з прихованих цілей — де-факто приватизація сектора на користь американських гігантів на кшталт Chevron та ExxonMobil, які могли б замінити або витіснити:
- російську «Роснефть»,
- китайську CNPC та інші структури, які нині присутні у спільних проектах.
-
Борговий важіль проти Китаю та Росії.
Венесуела заборгувала Китаю і Росії мільярди доларів.
Зміна режиму під патронатом США може означати:
- реструктуризацію або перегляд боргів,
- суттєве послаблення економічного й політичного впливу Пекіна та Москви на Каракас.
«Наркокартель» як юридичне прикриття для силової операції
Окремо Галасюк звертає увагу на те, як США формують юридичну рамку для силових дій:
- Вашингтон перейшов від визнання паралельного уряду (стратегія Гуайдо) до трактування режиму Мадуро як «кримінального синдикату».
-
Військова еліта Венесуели оголошена частиною так званого «картелю Сонц», що дає можливість:
- запускати «антинаркотичні операції»,
- фактично здійснювати морську блокаду та силові дії без формального оголошення війни.
Галасюк також згадує про «приватизацію перевороту»: рух «Яказі Венесуела», пов’язаний з засновником Blackwater Еріком Прінсом, відкрито збирає кошти на наймані приватні військові компанії для повалення Мадуро, тоді як США зберігають «правдоподібне заперечення».
Регіональний розкол і боротьба за «глобальний Південь»
На фоні тиску на Каракас США одночасно:
- псують відносини з лівими урядами, як-от з Колумбією (президент Густаво Петро відкрито критикує Вашингтон і називає кампанію проти Венесуели «чистим імперіалізмом»),
- але поглиблюють співпрацю з іншими гравцями, наприклад з Аргентиною за президента Хав’єра Мілея, яка отримує потужну фінансову підтримку США в обмін на віддалення від Китаю.
На думку Галасюка, це частина ширшої стратегії Вашингтона — «відривати» ресурсоємні країни глобального Півдня від Пекіна та одночасно послаблювати позиції Росії.
Висновок: економіка, геополітика і дуже мало романтики
Підсумовуючи, Віктор Галасюк пропонує дивитися на конфлікт навколо Венесуели не як на «війну з наркокартелями», а як на:
- боротьбу за контроль над нафтовими ресурсами,
- переформатування сфер впливу в Західній півкулі,
- спробу США переграти Китай і Росію одночасно — і в енергетиці, і в боргах, і в політиці глобального Півдня.
За його словами, публічні заяви про боротьбу з «наркотероризмом» радше створюють інформаційне прикриття для жорсткої геоекономічної гри, у якій Венесуела стала ключовим вузлом.