Як загинув найбільший автозавод країни: у відео назвали причини занепаду ЗАЗ

Від «Комунару» до «Запорожця»: завод не був автозаводом від початку

У відео нагадують, що промислова історія підприємства починається ще з 1863 року, коли в Запорізькому степу майстерня колоніста Абрама Копа виготовляла деталі для млинів і згодом перетворилася на завод аграрної техніки. Після націоналізації у 1923 році підприємство отримало назву «Комунар», а в 1927-му, за словами авторів, випустило перший радянський комбайн.

Перехід до легкових авто стався у 1959 році, коли заводові доручили виробляти мікролітражки «для народу». За основу взяли Fiat 600, але конструкцію суттєво адаптували під радянські дороги. 22 листопада 1960 року, як зазначено в сюжеті, з конвеєра зійшов перший ЗАЗ-965 («горбатий»).

Чому «Перспектива» запізнилася, а «Таврія» вийшла занадто пізно

Окремий блок сюжету присвячений тому, як системні рішення в СРСР впливали на якість і технологічний розвиток ЗАЗ. Автори стверджують, що Запоріжжя отримувало гірший доступ до інвестицій, обладнання та матеріалів порівняно з «пріоритетними» центрами автопрому.

У відео згадується, що ще на початку 1970-х конструктори ЗАЗ розробляли сучасний передньопривідний хетчбек (проєкт «Перспектива»), проте запуск гальмувався, і «вікно можливостей» було втрачено. У підсумку серійна «Таврія», за логікою авторів, вийшла лише у 1987 році — через багато років після старту розробок.

Пік виробництва і різке падіння після 1991 року

За даними, наведеними у відео, у середині 1980-х завод випускав близько 160 тис. авто на рік і мав повний цикл виробництва (штампування, зварювання, фарбування, складання). Після здобуття незалежності підприємство мало потенціал 300–350 тис. авто на рік, але вже на початку 1990-х зіткнулося з обвалом попиту.

Автори сюжету пов’язують це з кризою 1992–1993 років: падінням купівельної спроможності та гіперінфляцією (у відео звучить оцінка близько 2000% на рік). Випуск, за їхніми словами, просів до приблизно 30 тис. авто у 1993-му, а завод працював на частці потужностей.

Як ЗАЗ опинився під контролем «Укравто» і ставка на складання замість технологій

Ключовою фігурою сюжету автори називають Таріела Васадзе, який пройшов шлях від автослюсаря до керівника великої мережі автосервісу та імпортера іномарок. У відео стверджується, що у 1990-х «Укравто» отримала ексклюзивні імпортні контракти (зокрема згадуються Toyota, Nissan, Mercedes-Benz), а на початку 2000-х — контроль над ЗАЗ.

Окремо описується співпраця з Daewoo: створення спільного підприємства та запуск складання Lanos із машинокомплектів. Автори наголошують, що тривалий час це давало мінімальну додану вартість і не формувало власної технологічної бази.

Рекорд 2007 року, протекціонізм і претензії до «євроблях»

У сюжеті йдеться, що 2007-й став піком для ЗАЗ — називається показник 282 тис. авто на рік і частка близько 20% ринку. Автори пов’язують це не лише з попитом, а й із митною політикою, яка робила імпортні авто значно дорожчими.

При цьому у відео критикується аргумент, нібито завод знищили «євробляхи». Автори стверджують, що падіння виробництва почалося раніше, а масове явище «євроблях» припало на 2016–2017 роки, коли ЗАЗ уже був у тривалому спаді. Основну проблему вони бачать у відсутності модернізації, нових моделей і реальної інтеграції у міжнародні виробничі ланцюги.

2014–2019: обвал виробництва, борги, банкрутство і продаж активів

Поворотним моментом у сюжеті названо 2014 рік: економічна криза, девальвація, падіння попиту і подорожчання імпортних комплектуючих. У відео згадується, що виробництво у 2014-му впало до 22 тис. авто, а в грудні того року завод зупинився. За весь 2015 рік, як стверджують автори, випустили лише 3 937 авто, а далі показники стали ще нижчими.

Окремий акцент зроблено на кредитах і боргах перед банками та постачальниками, викупі проблемних боргів із дисконтом фінансовими компаніями та процедурі банкрутства. У відео заявляють, що у 2018 році господарський суд відкрив справу про банкрутство, а в 2019-му частину майна продали на аукціоні. Переможцем називають ТОВ ZAZ Industries, яке, за даними авторів сюжету, пов’язане із самим заводом і його бенефіціаром, що фактично означало перехід активів «усередині» контрольованої структури. Далі, як стверджується, була укладена мирова угода з кредиторами й справу закрили.

Що залишилося від автогіганта

Фінальний висновок відео: Україна втратила повноцінний легковий автозавод як виробника, а інфраструктура підприємства перетворилася на базу для іншої діяльності (епізодичного виробництва/ремонту та дистрибуції імпортних авто). Соціальна ціна — втрата робочих місць і залежність міста від одного підприємства.