Чи відродиться Великий Луг: академік НАН України пояснив, що відбувається на дні Каховського водосховища

За словами вченого, вже через три тижні після сходу води на осушеному дні з’явилися перші проростки верби, які знизили ризик пилових бур. Восени того ж року дослідники зафіксували надзвичайно швидкі темпи росту: верба місцями сягала до 2 метрів за кілька місяців, а середня швидкість приросту, за оцінкою Дідуха, становила близько 1,9–2 см на добу. У наступний сезон окремі зарості піднімалися вже до 5 метрів.

Вчений пояснює, що така динаміка пов’язана з багатими ґрунтами: на мулових відкладах накопичується багато поживних речовин, зокрема й змитий із територій чорнозем. Паралельно формуються й інші біотопи — очеретяні та болотні ділянки, відмінні рослинні угруповання на мулах і піщаних «мушлях», що вказує на сукцесію — поступове становлення стійкішої природної системи.

Окремо академік критикує поширений аргумент про «втрату величезного запасу прісної води». На його думку, водосховище давало передусім технічну воду, але як екосистема було проблемним: через мілководність і прогрівання у воді домінували синьо-зелені організми (ціанобактерії), виникали явища «цвітіння» та гниття, що погіршувало якість води і могло становити ризики для купання. Натомість історичний Великий Луг, наголошує Дідух, був мозаїкою луків, боліт і заплавних лісів, багатою на рибу, птахів і різноманіття живих організмів.

Коментуючи публікації про «вербу-мутанта», науковець заявив, що йдеться не про мутації, а про природну гібридизацію різних видів верб, що є нормальним явищем для заплав. Він також підкреслив екологічну цінність майбутніх заплавних вербово-тополевих лісів: у таких біотопах можливе високе різноманіття комах і птахів, а сам ліс здатен стабілізувати заплаву, утримувати вологу та позитивно впливати на локальний клімат.

За оцінкою Дідуха, за приблизно 20 років території можуть вийти на етап сформованих вербово-тополевих лісів, які стануть основою нової екосистеми. Подальший розвиток залежатиме від гідрорежиму та людського впливу: зокрема, відновлення заплавних дубів можливе значно пізніше, після стабілізації рівня ґрунтових вод, орієнтовно через 20–30 років і більше. Вчений виступає за розумне, дозоване втручання — з науковим моніторингом, лабораторними вимірами та контролем інвазійних видів, аби процес відновлення не пішов у небажаному напрямку.

В інтерв’ю також наголошується, що говорити про повноцінне відновлення цих територій неможливо без деокупації прифронтових зон і гарантій безпеки для системних досліджень.