Дело Миндича: Выдаст ли Израиль Миндича Украине? Интервью с адвокатом Эли Гервиц

Чи «не видає Ізраїль своїх» і що з договором про екстрадицію

Гервиц наголосив, що поширений міф про те, що Ізраїль нібито «не видає своїх громадян», не відповідає реальності: в ізраїльському законодавстві немає загальної заборони на екстрадицію власних громадян. За його словами, Ізраїль раніше видавав Україні не лише громадян України, а й громадян Ізраїлю.

Окремо адвокат підкреслив: відсутність двостороннього договору про екстрадицію не означає автоматичної «неекстрадиції». Екстрадиція може відбуватися на підставі:

• двосторонніх угод між державами;
• міжнародних конвенцій, до яких приєдналася держава;
• а в окремих випадках — через юридичні механізми, які працюють навіть без прямої двосторонньої угоди (залежно від конкретної правової конструкції та практики).

Екстрадиція не дорівнює депортації

Гервиц окремо застеріг не плутати екстрадицію з депортацією. Депортація стосується порушення міграційного режиму (наприклад, прострочення легального перебування) і процедурно є значно простішою. Екстрадиція ж — це суто кримінально-правовий процес із судовим розглядом, доказовими стандартами та можливістю багаторівневого оскарження.

Як виглядає процедура екстрадиції в Ізраїлі

За поясненням адвоката, процес починається з офіційного запиту держави, яка вимагає видачі особи. Далі ключова роль — за ізраїльською прокуратурою: вона має вирішити, чи достатньо матеріалів і доказів, щоб звертатися до суду з клопотанням про визнання особи такою, що підлягає екстрадиції.

Важливий принцип: ізраїльський суд у процедурі екстрадиції не встановлює винуватість або невинуватість людини. Його завдання — перевірити, чи виконані юридичні умови для екстрадиції, а також чи є належний доказовий мінімум за стандартами ізраїльського права.

Процедурно, за словами Гервица, типовий «ланцюжок» виглядає так:

1. рішення ізраїльської прокуратури, чи подавати справу до суду;
2. розгляд в окружному суді (перша інстанція у більшості кейсів);
3. подальший розгляд у Верховному суді (як правило, через високу ціну помилки та апеляції сторін);
4. фінальний етап — підпис (або відмова від підпису) ордера на екстрадицію міністром юстиції Ізраїлю, що надає процесу політичний вимір.

Адвокат також звернув увагу, що докази, які можуть вважатися прийнятними в одній правовій системі, можуть не відповідати вимогам іншої. Тому запитуюча сторона має «адаптувати» доказову базу під ізраїльські стандарти, включно з належним перекладом документів і дотриманням формальних вимог.

Скільки це може тривати

За підсумком розмови ведучий і адвокат дійшли спільного висновку: навіть якщо екстрадиція можлива в теорії, на практиці вона може займати тривалий час — через судові інстанції, апеляції та фінальне рішення міністра юстиції.

Інтерв’ю було присвячене загальним принципам екстрадиції в Ізраїлі й не містило оцінки доказів чи процесуальних перспектив конкретної особи у «справі Міндіча».