Про це йдеться у відео «Чому інвестиції не повертаються до Аргентини», опублікованому на каналі Валентина.
«Економічна стабілізація і привабливість для довгострокових інвестицій — це дві різні речі. Дуже різні», — наголошує автор.
Макропоказники покращилися: що змінилося при Мілеї
У сюжеті стверджується, що президент Хав’єр Мілей, який прийшов до влади наприкінці 2023 року з обіцянкою врятувати економіку, досяг низки показових результатів:
Читайте також: Справжня причина арешту Ніколаса Мадуро: справа не лише в нафті й наркотиках — аналітика Галасюка
- місячна інфляція, за словами автора, знизилася з близько 25% до 2,3% у жовтні 2025 року;
- річна інфляція скоротилася з 211% до 31%, що названо найнижчим рівнем за останні вісім років;
- країна вперше за 14 років, за твердженням у відео, вийшла на бюджетний профіцит;
- економіка, як зазначається, показала зростання на 6%.
Автор додає, що міжнародні медіа та політики позитивно оцінювали результати фіскальної політики Мілея, а МВФ, який раніше критикував його радикальні методи, «був змушений визнати вражаючі результати».
Інвестиції стали від’ємними: що показали дані Центробанку
Ключовий контраст сюжету — динаміка іноземних інвестицій. За словами автора, за даними Центрального банку Аргентини:
- обсяг іноземних інвестицій за перші 11 місяців 2025 року становив мінус 1,5 млрд доларів;
- це перший від’ємний показник з 2003 року, коли країна виходила з наслідків економічного колапсу.
Таким чином, наголошується у відео, компанії виводять з Аргентини більше коштів, ніж вкладають, попри формально позитивні макроекономічні тенденції.
Чому компанії йдуть: дві причини, які не пов’язані з «поточними цифрами»
Автор сюжету називає дві базові причини, чому вихід іноземного бізнесу проявився саме у 2024–2025 роках.
1) Рішення про вихід ухвалювали ще до Мілея
Частина компаній, за оцінкою автора, планувала вихід ще до приходу нового президента, але процес продажу активів займає час, тому угоди реалізувалися вже за нового уряду.
2) Лібералізація валютного режиму стала «вікном для втечі»
Другий фактор, за словами автора, — скорочення розриву між офіційним курсом песо та фінансовими курсами, що зробило конвертацію активів у долари і виведення капіталу значно дешевшими.
При цьому раніше жорсткі валютні обмеження («cepo») фактично не дозволяли виходити без великих втрат. Тепер же, як стверджується, лібералізація стала не магнітом для нового капіталу, а механізмом для виходу старого.
<blockquote>«Лібералізація, яку привів Мілей, стала не стимулом входу нового капіталу, а можливістю для виходу старого», — підкреслює автор.</blockquote>
Головна проблема — 40 років «репутації ризику» і недовіри до правил
Основна причина, чому інвестори не поспішають повертатися, у сюжеті описується як структурна: Аргентина накопичила десятиліття практик, які відлякують бізнес.
Серед таких практик у відео згадуються:
- раптові заборони на виведення прибутків;
- встановлення «стель» і різких обмежень;
- інші кроки, які автор називає антиринковими.
У підсумку компанії, за логікою сюжету, не впевнені, що нинішня лібералізація буде незворотною — і тому виходять, щойно з’явилася технічна можливість зробити це з меншими втратами.
Чому сировинний сектор — виняток
Окремо підкреслюється, що один сегмент економіки демонструє іншу поведінку — природні ресурси, насамперед видобуток і енергетика.
У відео стверджується:
- великі компанії планують інвестувати близько 25 млрд доларів у найближчі роки;
- Аргентина має треті за величиною запаси літію у світі та є четвертим виробником;
- країна контролює приблизно 16% світових поставок літію, критичного для батарей.
Автор пояснює, що такі інвестиції менш залежні від внутрішнього попиту, бо орієнтовані на експорт, а глобальний попит на стратегічні мінерали може перекривати локальні політичні ризики.
Що передувало
У сюжеті проводиться паралель із періодом колишнього президента Маурісіо Макрі, який також починав із ринкових реформ, зняття валютного контролю та угоди з МВФ, але в підсумку реформи завершилися новою кризою та поверненням політичних сил, орієнтованих на популізм.
Саме цей історичний досвід, за оцінкою автора, підсилює страх інвесторів перед тим, що нинішні зміни можуть бути тимчасовими, а правила гри знову різко зміняться.
Читайте також: «Венесуельський фактор» і Трамп: як події в Латинській Америці спричинили паніку в російському інформаційному просторі