Як пояснюють автори науково-популярного сюжету TimePRO.TV, зовнішній вигляд аґрусу — не випадковість. Напівпрозорість ягоди зумовлена низькою концентрацією пігментів у шкірці, що дозволяє світлу проникати всередину та створювати «парниковий ефект» для насіння. А характерні волоски — так звані трихоми — є еволюційним захистом від холоду, вітру та дрібних шкідників.
З ботанічної точки зору аґрус є «справжньою ягодою» роду Ribes, з розвиненою судинною системою ксилеми та флоеми, які транспортують воду, мінерали й цукри безпосередньо до плоду. Його кислий смак у недозрілому стані — це хімічний захист, зумовлений високою концентрацією яблучної та лимонної кислот. У процесі дозрівання крохмаль розщеплюється на глюкозу й фруктозу, а кислоти нейтралізуються.
Читайте також: Морози триматимуться щонайменше до середини місяця: синоптикиня Діденко дала прогноз на вихідні
Окрему роль відіграє пектин — природний полісахарид, який забезпечує твердість ягоди. Під час дозрівання активується фермент пектиназа, що «розрізає» пектинові ланцюги, роблячи аґрус м’яким. Саме тому ця ягода ідеально підходить для приготування джемів без додавання желатину.
Причина ж американської заборони криється не в смаку, а в екології. На початку ХХ століття аґрус і смородина були визнані проміжними господарями грибка Cronartium ribicola, який спричиняє пухирчасту іржу сосен. Щоб урятувати деревообробну промисловість, влада США у 1911 році заборонила вирощування рослин роду Ribes, а мільйони кущів були знищені.
Лише у XXI столітті, завдяки селекції стійких сортів, заборону поступово зняли. Сьогодні аґрус повертається як корисний продукт із високим вмістом пектинів та вітаміну C — у деяких сортах його не менше, ніж у лимонах.
Біологи наголошують: історія аґрусу — це приклад того, як невеликий грибок може змінити закони цілої країни, а звичайна ягода перетворитися з «біологічної загрози» на сучасний суперфуд.
Читайте також: Після обстрілу — холодні батареї: автор відео пояснив, які претензії можна висувати Кличку й Зеленському