Евакуація Crew-11: що відомо
Екіпаж Crew-11, до складу якого входили Зіна Кардман і Майк Фінке (США), Кімія Юї (Японія) та Олег Платонов (Росія), провів у космосі 167 діб. Перед поверненням, за словами автора сюжету, скасували запланований вихід у відкритий космос, а після приводнення астронавтів доправили на медичний огляд і реабілітацію. Також зазначається, що інцидент не має вплинути на інші програми NASA, зокрема підготовку до Artemis-2. Місія Crew-11 стартувала у серпні 2025 року в межах експедицій 73–74, а сама капсула Endeavor раніше вже тричі використовувалася для доставлення екіпажів на МКС.
Екзопланета біля пульсара з «роком» у 8 годин
У сюжеті розповідають про унікальну екзопланету, виявлену за допомогою телескопа James Webb. Вона має масу Юпітера, обертається навколо пульсара і здійснює повний оберт менш ніж за 8 годин. Через сильну гравітацію «материнської» зорі газовий гігант деформований і, за описом, нагадує м’яч для американського футболу.
Читайте також: Вчені припустили, де могла зберігатися вода на розпеченій Землі: роль бриджманіту та «секрет» кімберлітових трубок
Автор пояснює, що пульсар майже «невидимий» для інструментів Webb, тому вченим вдалося отримати дуже чистий спектр атмосфери планети. Дані показали наявність гелію та молекулярного вуглецю, що в сюжеті названо несподіванкою: зазвичай вуглець зв’язується з киснем або воднем (утворюючи воду чи метан). Домінування молекулярного вуглецю, за словами дослідників, може вказувати на майже повну відсутність кисню й азоту, «сажові хмари» в атмосфері та навіть можливу конденсацію вуглецю в алмази у надрах.
Титан: замість океану — «сльота» і ізольовані кишені води
Ще одна тема дайджесту — перегляд уявлень про внутрішню будову Титана, супутника Сатурна. У сюжеті йдеться про дослідження, очолюване фахівцями JPL (NASA), яке базується на повторному аналізі даних місії Cassini. Замість великого підповерхневого океану автори роботи припускають наявність шарів крижаної сльоти та невеликих ізольованих кишень рідкої води.
При цьому в сюжеті наголошується: відсутність глобального океану не зменшує шансів на пошук життя. Навпаки, в обмежених резервуарах поживні речовини можуть концентруватися сильніше. Більш точну картину має дати місія NASA Dragonfly: її запуск, за сюжетом, запланований на 2028 рік, а посадка на Титані — на 2034-й. Апарат має отримати сейсмометр для «промацування» надр супутника.
Реактори для Місяця: стартап Antaris залучив $96 млн
У випуску також розповідають про американський стартап Antaris Industries, який залучив $96 млн, з яких $25 млн — позикові кошти, а $71 млн — інвестиції в рамках раунду Series B. Сукупно компанія, за сюжетом, зібрала $126 млн. Antaris, заснована у 2023 році, розробляє малі модульні ядерні реактори для земного використання та космічних місій і планує збудувати в Каліфорнії виробництво на до 10 реакторів на рік.
За словами генерального директора компанії, демонстрація першого реактора Mark Zero очікується «за кілька місяців», а випробування мають пройти в Idaho National Laboratory. У сюжеті також згадується інтерес Antaris до програми Fission Surface Power, яка передбачає створення місячного реактора потужністю не менше 100 кВт у межах державно-приватного партнерства: компанії володітимуть реакторами і продаватимуть електроенергію NASA за довгостроковими контрактами.
ICEYE: інвестиції та супутники з роздільною здатністю 16 см
Фінська супутникова компанія ICEYE (у тексті сюжету звучить як «ISI») повідомила про залучення 150 млн євро в раунді фінансування та ще 50 млн євро через вторинне розміщення акцій. Оцінка капіталізації, за сюжетом, досягла 2,4 млрд євро. Компанія керує мережею супутників із радаром синтезованої апертури (SAR), що дає змогу отримувати зображення незалежно від часу доби і погоди. Наразі на орбіту виведено 62 супутники.
У пріоритеті — супутники нового покоління Gen4, які, за сюжетом, зможуть давати 16 см просторової роздільної здатності та смугу покриття 400 км, а також оновлювати алгоритми дистанційно.
Енергія з орбіти: лазерна передача та плани на 2030 рік
Стартап OVAVW Energy (назва в сюжеті звучить з варіаціями) протестував передачу енергії на відстані: на початку грудня компанія передала кілька кіловат з літака на висоті 5 км за допомогою інфрачервоного лазера, а наземний приймач перетворив енергію в електрику. Компанія планує використовувати як приймальні станції вже існуючі масиви сонячних батарей, а для подолання проблеми хмарності — мережу приймачів і перемикання між ними.
У сюжеті зазначається, що стартап зібрав майже $20 млн інвестицій і готує демонстраційний супутник на низьку орбіту із запуском у 2028 році, а перший комерційний апарат на геосинхронну орбіту — у 2030-му.
Додатково: Pandora, SPHEREx та багаторазовість у Європі
У дайджесті також згадують:
- запуск телескопа NASA Pandora 11 січня з бази Ванденберг ракетою Falcon 9 для дослідження екзопланет;
- першу карту всього неба в 102 інфрачервоних “кольорах” від NASA SPHEREx (як це подано в сюжеті);
- фінансування PLD Space в межах програми European Launcher Challenge та плани компанії щодо технологій багаторазовості.
Читайте також: «Плащ-невидимка» ближче, ніж здається: у Stanford створили матеріал, що за секунди змінює колір і текстуру