«Тумбочка» Банкової: Галущенко може здати організаторів президентського «общака»

Суд та «політичний тиск»: позиція Галущенка

У вівторок, 17 лютого 2026 року, Герману Галущенку обирають запобіжний захід. Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) просить для фігуранта рекордну заставу — 445 млн гривень (близько 10 млн доларів). Ця сума фактично дорівнює коштам, які, за версією слідства, Галущенко привласнив особисто.

Сам ексміністр у суді відкидає звинувачення, називаючи справу «політичним переслідуванням». На запитання про походження грошей для навчання дітей у Швейцарії (200 тисяч доларів на рік) Галущенко відповідати відмовився. Водночас він заявив, що «якби хотів втекти — втік би», попри те, що був затриманий НАБУ безпосередньо у потязі до Варшави.

Читайте також: Справа Галущенка: відмивання 7 мільйонів доларів через офшори та затримання на кордоні

Схема «пральні»: як наповнювався фонд

Народний депутат Ярослав Железняк зазначає, що знайдений інвестиційний фонд на Ангільї — це лише невелика частина відмитих коштів. Фонд було створено у лютому 2021 року, за рік до повномасштабного вторгнення.

Ключові факти про структуру офшору:

• Приховування бенефіціарів: Використовувалися трасти у британських офшорних юрисдикціях (Сейшели, Ангілья), де дізнатися власника практично неможливо без допомоги західних спецслужб.
• Зв'язок із Лондоном: Припускається, що НАБУ отримало дані про кінцевих бенефіціарів (дружину та чотирьох дітей Галущенка) завдяки співпраці з правоохоронцями Великої Британії.
• Професійні «відмивачі»: До створення схеми залучали спеціалістів, які десятиліттями обслуговували російські гроші та структури олігархів Фірташа й Януковича.

Хто стояв над міністром?

За словами розслідувачів, Галущенко не був самостійною фігурою. Його кар'єрний злет пов’язують із першим помічником президента Сергієм Шефіром, який лобіював призначення Галущенка спочатку в «Енергоатом», а потім у міністерство. Пізніше кураторство над схемами перейшло до рук бізнесмена Тимура Міндіча та голови Офісу Президента Андрія Єрмака.

«Герман Галущенко дуже довгий час був найманим персоналом. В ієрархії він почав зростати лише всередині 2025 року. До того він просто виконував роль оператора потоків», — зазначає Ярослав Железняк.

Дилема в’язня: чи заговорить Галущенко?

Наразі головне питання — чи піде ексміністр на угоду зі слідством. Експерти вважають, що Галущенко не належить до людей, готових «страждати за гріхи всієї компанії». Якщо владна верхівка не забезпечить йому захист або він відчує себе «витратним матеріалом», він може здати організаторів системи.

Очікується, що наступні кроки НАБУ можуть стосуватися безпосередньо керівництва Офісу Президента. Обшуки у Андрія Єрмака відбулися наприкінці листопада 2025 року, і термін підготовки підозр за результатами цих дій якраз спливає.

Читайте також: «Чорний геній» офшорів: як Айвар Омсон допомагав оточенню Галущенка ховати мільярди