Острови скарбів друзів Зеленського: як працює глобальна система офшорів

Британська павутина та роль Лондон-Сіті

Основна теза дослідження полягає в тому, що офшори були створені заможними країнами для залучення капіталу з усього світу. Більшість популярних юрисдикцій фактично контролюються Великобританією або США. Центром цієї системи є Лондон-Сіті — окрема фінансова юрисдикція в центрі британської столиці з власними правилами та рівнем секретності.

Система працює за принципом концентричних кіл:

Читайте також: «Бізнес на крові»: Z-пропагандисти визнали масові вбивства та вимагання в армії РФ

1. Внутрішнє коло: острови Мен, Джерсі та Гернсі.
2. Зовнішнє коло: колишні британські колонії та Кайманові острови.
3. Найширше коло: Гонконг, Сінгапур та Дубай.

Мета такої структури — дозволити іноземному капіталу заходити в метрополію (наприклад, для купівлі елітної нерухомості в Лондоні), водночас приховуючи реальних власників грошей від правоохоронних органів їхніх рідних країн.

Схеми Галущенка та «кварталівців»

Ярослав Железняк провів пряму паралель між теорією офшорів та діяльністю українських посадовців. Зокрема, було згадано структуру офшорів міністра енергетики Германа Галущенка. За даними нардепа, вартість створення та обслуговування подібної мережі компаній становить приблизно 100 тисяч доларів.

Використання таких юрисдикцій, як Ангілья або Маршаллові острови, дозволяє приховувати кінцевих бенефіціарів (КБВ). У багатьох із цих зон запит про власника компанії може вважатися кримінальним злочином, що робить їх ідеальним притулком для капіталів сумнівного походження. Крім Галущенка, у контексті використання офшорних переваг згадувалися Тимур Міндіч та інші особи, наближені до студії «95 квартал».

Механізми ухилення: трансфертне ціноутворення

Книга описує класичну схему мінімізації податків, яку використовують світові гіганти та українські олігархи — трансфертне ціноутворення. Наприклад, компанія може продавати товар через офшорну «прокладку», залишаючи весь прибуток там, де податки дорівнюють нулю, тоді як у країні реального виробництва чи продажу фіксуються лише витрати.

Історичним прикладом є брати Весті, які ще на початку XX століття створили траст у Парижі, щоб не платити податки у Британії під час Першої світової війни. Сьогодні ці методи стали витонченішими, але суть залишилася незмінною: великий бізнес отримує перевагу над малим через нерівний доступ до складних юридичних інструментів.

Чи можливий кінець епохи офшорів

Незважаючи на глобальні ініціативи (як-от правила BEPS або автоматичний обмін податковою інформацією), офшори продовжують існувати. Проте вартість їх утримання зростає, а ризики витоку даних, подібні до Panama Papers, роблять систему вразливішою.

В Україні впровадження закону про контрольовані іноземні компанії (КІК) змушує політиків відображати офшори в деклараціях. Проте, як зазначає Железняк, чиновники все ще знаходять шляхи обходу, використовуючи довірених осіб та заплутані трастові угоди для приховування реального впливу на фінансові потоки.

Читайте також: Справа на 10 мільярдів: чому екссоратник президента Шефір міг терміново залишити Україну