Український аналог УМПК: на якій стадії розробка та чи є вона актуальною

Проєкт КБ «Медоїд»: стан та характеристики

Наразі публічно відомо про одну ключову розробку — проєкт конструкторського бюро «Медоїд». Виробники представили модуль у червні 2025 року, оголосивши збір коштів на фінальні тестування. Хоча конструкція самого планера була відтворена з російського УМПК через його простоту, «мізки» системи — бортовий комп’ютер та навігаційний блок — є цілком українською розробкою.

Вартість одного такого модуля оцінюється у 1,2 млн грн (близько 25 000 доларів), що майже втричі дешевше за західні системи. За попередніми даними, український УМПК забезпечує дальність ураження до 60 км, проте розробники заявляють про потенціал збільшення цієї дистанції до 80 або навіть 100 км за умови скиду з великої висоти.

Читайте також: Бютівець Власенко втік від підозри НАБУ за розкрадання $30 млн при Зеленському

Технічні складові та виклики навігації

Конструктивно УМПК — це навісний модуль, що кріпиться до 500-кілограмової фугасної бомби (ФАБ-500) за допомогою спеціальних затискачів. Система складається з крил, що розгортаються після скиду, та блоку керування.

Головним викликом для українських інженерів є забезпечення точності в умовах щільної роботи російських засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ). Система навігації модуля є комбінованою:

• Інерційна система: відстежує положення бомби за відсутності сигналу супутника.
• Супутникова корекція (GPS): надає точні координати для виправлення помилок інерційної системи.

Ефективна фільтрація перешкод та захищений зв’язок є критичними, оскільки без стійкої навігації керована бомба перетворюється на звичайний некерований снаряд.

Перешкоди на шляху до серійного виробництва

Попри успішні льотні випробування з використанням літака Су-24М, масове виробництво наразі не налагоджене. Експерти виділяють кілька причин затримки:

1. Вартість випробувань: Кожен тестовий скид потребує значних ресурсів — авіаційного пального, роботи екіпажів та використання боєприпасів. Для завершення циклу потрібні десятки мільйонів гривень.
2. Складність логістики: Необхідно налагодити стабільні ланцюжки постачання імпортних комплектуючих, які перебувають під експортним контролем.
3. Ризики для носіїв: Для досягнення максимальної дальності літак має підніматися на велику висоту, що робить його вразливим для ворожих систем ППО С-300, С-400 та ракет R-37.

Актуальність власної розробки

Сьогодні Україна вже використовує західні зразки, такі як американські JDAM-ER, SDB та французькі AASM Hammer. Ці системи інтегровані на радянські винищувачі МіГ-29 та Су-27.

У зв’язку з поступовим переходом Повітряних сил на західні платформи (зокрема F-16), постає питання доцільності розробки модулів саме під старі радянські бомби та літаки. Деякі аналітики схиляються до того, що раціональніше зосередитися на локалізації виробництва західних боєприпасів або розробці власних авіаційних ракет, які мають більшу живучість у сучасному повітряному бою.

Читайте також: Володимир Сівкович може бути причетний до смерті Андрія Портнова — експертний аналіз