В контексті цієї операції Іран вдався до відчайдушних заходів, намагаючись тиснути на Сполучені Штати. Тегеран оголосив про намір перекрити Ормузьку протоку та погрожував ракетними ударами по Ізраїлю, аргументуючи це загибеллю «ліванських братів». У відповідь США почали чинити тиск на Ізраїль, оскільки, судячи з усього, не мають можливості безпосередньо впливати на Хезболлу чи Іран. Ця ситуація ставить американську адміністрацію у складне становище, змушуючи шукати вихід з угоди, на яку вони погодилися. Іран, ймовірно, використовує цю кризу для виторговування додаткових поступок та фінансової допомоги. Слід зазначити, що заяви про отримання Іраном 300 мільярдів доларів є неточними; йдеться про обіцянки створення фонду за участі приватних інвесторів для відновлення країни.
Іранський корпус стражів ісламської революції як головний бенефіціар угоди
Аналіз потенційної угоди виявив парадоксальну ситуацію: головним вигодонабувачем від будь-якої угоди з Іраном може стати Корпус вартових Ісламської революції (КВІР). Згідно з іранськими законами, іноземні інвестори зобов'язані працювати через місцевих партнерів. Однак, усі компанії, що працюють із зовнішніми ринками, належать КВІР. Це означає, що кошти, спрямовані на відновлення Ірану, фактично потраплятимуть до структури, оголошеної терористичною організацією в багатьох країнах світу, що може призвести до серйозних санкцій для інвесторів. Така ситуація ставить під сумнів усю логіку меморандуму, якщо його розробники не врахували ці фундаментальні аспекти іранської економіки та політики. КВІР є не лише військовою силою, але й потужною економічною імперією, що контролює значну частину активів Ірану, включаючи, як зазначається, навіть продаж VPN.
Читайте також: Чому крадіжка ковбаси карається суворіше за корупцію: Розбір українського правосуддя
Бойові дії в Лівані та їх наслідки
Операція з ліквідації підземного комплексу Хезболли в районі Табнет призвела до значного загострення конфлікту. Тридцять шоста дивізія ізраїльської армії виявила цей багатокілометровий розгалужений комплекс, який слугував штабом ракетного підрозділу «Бадр» і використовувався для управління бойовими діями на півдні Лівану, зберігання зброї та здійснення пусків. Через складність конструкції та глибину залягання, знищення об'єкта з повітря було проблематичним, тому було прийнято рішення про наземну операцію. У відповідь Хезболла посилила обстріли позицій ізраїльських військ, використовуючи ракети та дрони. За останні 48 годин у Лівані загинуло п'ятеро ізраїльтян, багато поранено. Це загострення, ймовірно, було спровоковано для привернення уваги американців та іранців, з метою врятувати бойовиків, заблокованих у комплексі.
Згодом ізраїльська армія почала зменшувати інтенсивність обстрілів, підкоряючись політичному керівництву, але це призводить до перетворення військ на статичні мішені. Прикладом стало ураження ізраїльського танка, де загинули члени екіпажу через влучання дрона у відкритий люк. Це підриває морально-психологічний стан армії, яка відчуває, що її «в'яжуть руки», не даючи повноцінно вести бойові дії. Політика обмеження ударів, яка постійно звужується, створює умови для провокацій з боку Хезболли, що, в свою чергу, може призвести до нового витка ескалації та тиску з боку Ірану на США.
Міжнародна реакція та невизначеність щодо майбутнього
Ситуація навколо угоди між Іраном та США залишається вкрай невизначеною. Ормузька протока, що стала ключовим аргументом для Трампа щодо припинення бойових дій, залишається важливим важелем впливу для Ірану, який може використовувати його багаторазово. Це, ймовірно, призведе до диверсифікації шляхів вивезення нафти, зокрема через будівництво трубопроводів. Цікавою є позиція Франції, яка заявила про намір заблокувати в Раді Безпеки ООН будь-які рішення щодо зняття санкцій з Ірану без включення до угоди питань балістичних ракет та проксі-сил. Цей крок, незважаючи на спроби Парижа продемонструвати свій вплив, може реально заблокувати виконання меморандуму, оскільки він передбачає закріплення рішеннями РБ ООН.
На тлі цих подій, ситуація в Секторі Гази, з якої все почалося, відійшла на другий план. Нещодавно було ліквідовано двох важливих фігурантів ХАМАС та «Ісламського джихаду», відповідальних за фінансування організацій. Однак, загальна невизначеність щодо майбутнього конфлікту та шляхів його вирішення залишається високою. Меморандум, який по суті є протоколом про наміри, ще не призвів до жодних конкретних наслідків, окрім дискусій щодо Ормузької протоки. Передбачається, що переговори триватимуть ще 60 днів, з можливістю продовження, але терміни президентства Трампа обмежують цей процес. Іран, своєю чергою, продовжує використовувати тактику тиску на США, звинувачуючи їх у порушенні угод та використовуючи Ормузьку протоку як головний козир.
Читайте також: Чи загрожує людству ядерний апокаліпсис: Аналіз реальних ризиків та міфів