Сімпсон розповідає, як її мати, відома скульпторка Роксана Сентцелл, використовувала свої навички роботи з керамікою, що передавалися з покоління в покоління, не лише для створення робіт, які приносили дохід родині, а й для повсякденних потреб: виготовлення посуду, з якого їли, та навіть будівництва дому. Цей приклад демонструє глибокий зв'язок між ремеслом, природою та практичною користю, що був невід'ємною частиною їхнього життя.
Експериментальне виховання та самодостатність
Художниця описує своє дитинство як експериментальне, згадуючи, як мати одного разу вимкнула електрику, щоб родина могла навчитися адаптуватися. Хоча це було незручно, особливо необхідність вставати рано вранці, Сімпсон підкреслює цінність цього досвіду. Її мати завжди шукала шляхи, як поєднати глибокий зв'язок із землею та буттям з повсякденним життям, включаючи вирощування власної їжі та забезпечення сталого способу життя. Цей підхід, який включає традиційні методи землеробства в умовах північного Нью-Мексико, допомагає усвідомити залежність від систем та цінувати відновлення зв'язку з природою.
Читайте також: Гуцульська культура: традиції, ремесла та виклики сучасності
Досвід батьків, які навмисно обрали домашнє навчання для дітей, виховав у Роуз здатність обирати та діяти усвідомлено. Вона вважає, що справжня сталість полягає у наявності вибору. На відміну від того, щоб бути жертвами обставин, люди, навчені інноваціям та виживанню в будь-якій ситуації, зберігають свою суб'єктність. Це вимагає самостійності, яку, на думку Сімпсон, часто не плекають у дітей. Вона підтримує цю самостійність, нагадуючи собі, що багато речей, які ми вважаємо необхідними, насправді є вибором, що дає силу.
Автомобілі як джерело естетики та зв'язку
Сімпсон також висловлює захоплення автомобільною культурою, зокрема, згадуючи свою юність в Еспаньйолі, Нью-Мексико, де молодіжна культура була сумішшю корінних американських та латиноамериканських спільнот. Вона розповідає про свою першу мрію мати гарний автомобіль, спостерігаючи за автомобілями на вулицях, коли маленькою сиділа в кузові старого пікапа матері. Сьогодні Сімпсон сама створює власні автомобілі, розглядаючи їх як «судини для естетичного досвіду» та «реляційної естетики». Вона визначає естетику не лише як візуальне сприйняття, а як стан присутності, відчуття самоцінності та зв'язку з громадою, що відтворюється під час недільних поїздок містом.
Художниця пояснює, що її автомобілі, як і її скульптури, є вираженням «прикладної естетики» – тобто естетики, яка інтегрована в повсякденне життя, а не обмежена галереями. Це естетика, доступна кожному, що дозволяє людям відчувати себе сильними та діяти свідомо. Її творчість, що охоплює кераміку, металеві роботи, реставрацію автомобілів та перформанс, демонструє бажання розмивати межі між дисциплінами, прагнучи до постійного творення та вдосконалення навколишнього світу.
Судини, свідомість і діалог з неживим
Роуз Б. Сімпсон розглядає автомобілі, як і свої скульптури, як «судини для трансформації», що містять «свідомість». Вона пояснює, що всі об'єкти навколо нас, від будинків до керамічних виробів, є «судинами», які спостерігають, слухають і роблять вибори, якщо ми усвідомлюємо це. Її керамічні посудини, які вона створює, є порожніми всередині, але «дивляться», «працюють» та «роблять власні рішення», рухаючись світом з певною місією. Вона також створює антропоморфні посудини, які служать містком для людського спілкування з тим, що ми вважаємо неживим, допомагаючи розвинути здатність до комунікації з навколишнім світом.
У своїх роботах, особливо в інсталяції «Seed», Сімпсон зображує фігури з відкритими очима, але часто із закритими ротами. Це символізує їхню здатність «вбирати» світ та будувати з ним зв'язок. Вона вважає, що коли вона вирізає очі в глині, вона вітає новий об'єкт, даруючи йому можливість взаємодіяти зі світом. Сімпсон також відчуває себе «судиною для творчого спілкування», яка повинна бути відкритою для того, щоб креативність могла проходити через неї.
«І коли ви в гармонії з цим, це як ніби ви налаштувалися на це, і ось воно. А потім ви такі: добре, час починати. І коли я входжу в студію, і, знаєте, я входжу в цей простір, це як: добре, що потрібно зробити? Що потрібно сказати? Як я можу бути корисною?» — Роуз Б. Сімпсон.
Вона додає, що коли вона працює над публічними арт-об'єктами, вона приходить на місце, сідає, запитує, що потрібно цьому місцю, яку історію слід розповісти, і чекає відповіді. Сімпсон вірить, що коли ми «замовкаємо», ми можемо почути безліч інформації, яка допомагає нам зв'язатися зі світом. Її тихі роботи, на відміну від потужних автомобілів, створюють простір для зв'язку та внутрішнього дослідження, яке веде до самоусвідомлення та трансформації.
Читайте також: Центральна Азія на межі водної війни: крижані гори, посуха та гігантські ГЕС