Сюрреалістичний світ штучного інтелекту: Девід Шодер створює віртуальні реальності

На початку своєї кар'єри Шодер вивчав історію мистецтв, захоплюючись епохою Відродження та сюрреалізмом. Його інтерес до органічної якості Відродження та сюрреалістичної естетики згодом переріс у дослідження світу роботів та програмування. Серед його робіт – малювальний робот, що фіксував відбиток пандемії, та система доповненої реальності з Леонардо да Вінчі, яка навіть ввела в оману експерта.

Штучний інтелект як інструмент творчості

Три роки тому Шодер відкрив для себе можливості штучного інтелекту, які вразили його своєю складністю. Процес роботи з ШІ він порівнює з кулінарією: збір ідей, пошук закономірностей, обробка фотографій, а потім «закидання» всіх інгредієнтів у «каструлю» процесу ШІ. Особливо йому подобається етап пост-продакшну – «сервірування», де він може внести деталі та особистий підпис.

Його поточний проект, «сучасний Вавилон», є результатом цих експериментів. Шодер використовує ШІ для створення сюрреалістичних світів, де він почувається комфортно, і населяє їх віртуальними «землянами», які відображають різні аспекти його особистості: спроба зберегти баланс, бажання спостерігати, свобода у виборі одягу та можливість танцювати.

Танець, мода та психологічний вимір

Шодер зізнається, що любов до танцю спонукала його створити віртуальних персонажів, які танцюють, хоча сам він не володіє цим мистецтвом. Незграбні рухи, які він передає своїм героям, він розглядає як елемент терапії, своєрідну «сеанс» для себе та своїх персонажів.

Мода у його концепції – це не просто одяг, а своєрідна форма «костюма» чи «уніформи». У «Szauderland» персонажі носять екстраординарний одяг, що нагадує предмети розкоші, пропонуючи свободу від повсякденних обмежень.

Незважаючи на те, що ШІ став потужним інструментом для створення нових світів, Шодер наголошує на його обмеженнях, зокрема, відсутності гумору, краси та радості. Він підкреслює, що справжній секрет "Szauderland" – це людська уява, здатність генерувати ідеї та персонажів, які потім «хореографуються» з митця, перетворюючи його внутрішній театр на зовнішнє шоу.