На саміті президент Фінляндії виступив із пропозицією переформатувати НАТО, акцентуючи на потребі врахувати інтереси України. Водночас, присутність Дональда Трампа, який раніше висловлював скептицизм щодо НАТО, сприймається як певна перемога. Втім, аналітики зауважують, що Україна та її проблеми вже не є головною подразливою темою для Трампа, що може свідчити про певну готовність до компромісів. Проте, за зовнішнім фасадом спільних фото та рукостискань, визрівають напружені дискусії, які можуть мати далекосяжні наслідки для всього західного світу та безпосередньо вплинути на Україну.
Зростання витрат та розбіжності в Альянсі
Напередодні саміту генсек НАТО заявив про зростання оборонних витрат європейських країн, які нарешті почали приділяти належну увагу фінансуванню. Значна частина цих додаткових коштів спрямовується до бюджету Сполучених Штатів. Незважаючи на очікування, що Дональд Трамп може пом'якшити свою позицію, він продовжує наполягати на справедливому розподілі фінансового навантаження. Трамп спритно перетворив гострі питання на власні перемоги, натякаючи на те, що мовчання про головні проблеми може приховувати невирішені конфлікти.
Читайте також: Українські спецслужби замешані в замаху на вбивство в Монако: тіло виконавця знайдено під Києвом
Торік країни-члени НАТО зобов'язалися витрачати на оборону 5% свого ВВП, проте, як виявилося, більшість не змогла досягти цієї мети. Британські військові вимагають подвійного збільшення фінансування, що призвело до відставки міністра оборони та прем'єра. Іспанія відмовилася від виконання зобов'язань, заявивши, що платитиме лише стільки, скільки вважатиме за потрібне, за що Трамп погрожував їй торговельними санкціями. Італія та Канада також відстають у виконанні обіцянок. Це свідчить про певну кризу єдності в Альянсі, яка тримається на словах та зусиллях окремих країн, зокрема Німеччини.
Американська присутність та стратегічні бомбардувальники
На саміті в Анкарі значна увага приділялася ролі Сполучених Штатів. Трамп, підкреслюючи, що США платять найбільше, натякав на необхідність вдячності від інших членів Альянсу. Його приїзд до Туреччини пояснювався виключно повагою до Ердогана. Водночас, Сполучені Штати поступово скорочують свою військову присутність у Європі. Зокрема, з Балтії виведено значну частину контингенту, а кількість стратегічних бомбардувальників, що надаються Альянсу, зменшено з двох до одного. Це викликає занепокоєння, оскільки таких стратегічних літаків, здатних вражати цілі на великі відстані, не має жодна європейська країна.
Згортання американської військової присутності в Європі, включаючи виведення тисяч солдатів з Німеччини, скасування висадки бригади в Польщі та згортання присутності в Румунії, викликає питання щодо майбутньої безпеки континенту. Пентагон проводить ревізію свого контингенту, оцінюючи, які країни пройдуть цей іспит, а які ні. Навіть Естонія, яка витрачає на оборону понад 3% ВВП, зазнала скорочення американської присутності, залишившись із сотнею військових. Це створює відчуття невизначеності та вразливості, особливо для країн Балтії та Польщі, які стикаються з російською агресією.
Фінансова допомога Україні та нові виклики
Головне питання для України – це безпека та фінансова допомога. Обговорюється виділення 70 мільярдів євро на поточний рік та стільки ж на наступний, проте значна частина цих коштів є перепакованими торішніми обіцянками, а свіжих грошей небагато. Європейці та Канада мають суттєво долучитися до фінансування, оскільки США, виводячи війська, не планують додаткових витрат. Зменшення американської підтримки та фрагментація європейської оборони створюють ризик браку ресурсів, особливо для протиповітряної оборони України. Нещодавні російські обстріли дронами та балістикою, внаслідок яких загинули українці та були зруйновані домівки, підкреслили критичну потребу в засобах перехоплення. Президент Зеленський закликав світ забезпечити українське небо, а Патріоти, що могли б бути використані, наявні лише в обмеженій кількості.
Проте, ситуація має і позитивний бік. Якщо Європа змушена брати на себе більше відповідальності за безпеку, Україна стає для неї важливішим партнером. Український оборонно-промисловий комплекс та досвід у боротьбі з російською агресією роблять Україну не просто прохачем, а потенційним постачальником безпеки для Європи. На саміті в Анкарі Президент Зеленський сидів за столом переговорів на рівних, що свідчить про зростання його впливу. Його запланована розмова з Трампом про завершення війни, хоч і викликає певні сумніви щодо щирості намірів Путіна, відкриває нові можливості для досягнення миру. Важливо, що цього разу ніхто не сперечався щодо потреби його запрошення.
Розбіжності та майбутні перспективи
Не обійшлося і без прихованих конфліктів. Італія висловила сумніви щодо подальшої допомоги Україні, посилаючись на можливі перешкоди для майбутнього миру. Президент і прем'єр-міністр Чехії прибули на саміт різними лідерами, що може свідчити про внутрішні суперечки. Туреччина, зі свого боку, вдало використала саміт для просування власних інтересів, отримавши від Трампа обіцянку повернути країні винищувачі. Водночас, заборона на мітинги та арешти активістів у Туреччині викликали критику з боку правозахисних організацій, але Захід, прагнучи догодити Трампу та Ердогану, здебільшого закрив на це очі. Наступний саміт, який мала приймати Албанія, був забутий у підсумковому документі, ймовірно, через недостатні оборонні витрати країни, що могло б зіпсувати позитивну картину для Трампа.
Загалом, саміт в Анкарі, попри очікування, може бути представлений як суцільний тріумф, з рекордними витратами та новими контрактами, включаючи 70 мільярдів євро для Києва. Проте, головна проблема полягає в невизначеності майбутньої ролі США в безпеці Європи. Питання, чи витримає НАТО політичний тиск з боку Трампа, і чи встигне Європа зміцнити власну оборону, перш ніж Америка остаточно повернеться до неї спиною, залишається відкритим. Це питання безпеки, яке може вплинути на розширення агресії Путіна, зокрема на Балтії. Україна, усвідомлюючи ці виклики, має сама формувати власну безпеку та пропонувати співпрацю Європі, зокрема в технологіях та дронових розробках. Таким чином, Україна, хоч і не є членом НАТО юридично, фактично стає частиною безпеки Європи, перетворюючись з утриманця на потенційного постачальника безпеки.
Читайте також: Україна перетворила Крим на «камінь на дні»: атаки дронів знищили російські танкери з пальним