Кадрова Турбулентність на Банковій: Чому Відставка Федорова та Зміна Головкома Спровокували Глибоку Кризу 2026 року

12 липня Президент Володимир Зеленський ініціював зміну уряду, що вже 14 липня призвело до відставки Кабміну Свириденка. Кульмінацією став розвиток подій навколо Міністерства оборони, де Михайла Федорова, незважаючи на його значні досягнення, не повернули в крісло міністра. Натомість 16 липня уряд затвердили без повноцінних міністрів оборони та закордонних справ, а обов'язки міністра оборони тимчасово поклали на генерал-майора Хмару. Ця ситуація розгорнулася в країні, що вже четвертий рік перебуває у стані повномасштабної війни, і є, за словами співрозмовників з Банкової, другим випадком за два роки, коли влада "в'їхала в одну й ту саму стіну з прогресивною аудиторією".

Відставка Федорова: Конфлікт Візій та Наслідки

Відмова від повернення Михайла Федорова на посаду міністра оборони стала центральним вузлом кризи. Хоча деякі вважали, що знесення уряду робиться задля його зняття, з кожним днем це ставало все очевиднішим. Сам Федоров відмовився від інших запропонованих посад, включаючи віце-прем'єра з військових інновацій, наполягаючи на готовності повернутися лише в Міноборони.

««У державі є лише три посади, які поза полем бою реально визначають хід війни: президент, міністр оборони і головнокомандувач. Жодна інша його не сікають»» — Михайло Федоров.

У його оточенні пояснювали відмову технічними причинами: віце-прем'єр не має повноважень підписувати документи, формувати команду чи бюджет, перетворюючись на «людину, яка красиво розповідає про візіонерство». Офіційною версією конфлікту називають сварку з екс-Головкомом Сирським, якого Федоров звинуватив у блокуванні ініціатив та інтригах, замість того, щоб «придумати, як асиметрично перемогти Московію, той придумав, як розколоти країну». Серед інших версій – боротьба за ринок оборонних закупівель та нібито прагнення Федорова до вищих крісел, остання з яких, однак, спростовується його відмовою від посади прем'єра.

• Інновації та ефективність: Федоров провів аудит, виявивши слабке командування приблизно в шостій частині зі 120 бригад, і прагнув укрупнення та консолідації. Він виступав за вливання ресурсів у технологічні підрозділи, тоді як Генштаб натомість створював нові бригади та пріоритетно направляв поповнення туди, де воюють «по-старому, невиправданими штурмами з високими втратами».
• Оборонні закупівлі: За його керування, через «Marketplace the Chain» військові за шість місяців отримали майже півмільйона дронів та техніки на понад 30 млрд грн. Виробникам надавалася 70% передоплати, що дозволило планувати виробництво.
• Стратегічні кроки: Екс-міністр домовився про відключення Starlink для окупантів та запустив кампанію проти ворожої логістики. Невиконаними він назвав переведення всіх закупівель на тендери, трансформацію Міністерства за стандартами НАТО та побудову культури відповідальності.

Зміна Головнокомандувача: Пошук Нових Підходів

На тлі кадрових пертурбацій 21 липня Президент Володимир Зеленський оголосив про відставку Олександра Сирського з посади Головнокомандувача ЗСУ, а 22 липня указом призначив на цю посаду 43-річного Анатолія Драпатого – наймолодшого очільника війська за історію незалежності України. Начальником Генштабу замість Гнатова став Денис Скиб'юк. Рішення щодо Сирського, хоч і назване "перезрілим і очевидним", викликало питання, адже, за результатами внутрішнього кадрового відбору, 95% опитаних назвали Сирського безальтернативним за масштабом, досвідом і компетенціями.

Поясненням такої заміни стала необхідність продемонструвати армії «нові підходи» та відмовитися від «старої радянської системи», яка, як стверджується, «виживала талановитих командувачів». Водночас, тандем Драпатого і Скиб'юка оцінюється як потенційно гарний, з гарною взаємодією між ними, що дозволило уникнути конфлікту, подібного до попереднього між Федоровим та Сирським.

Громадський Резонанс та Інформаційні Атаки

Відставки викликали хвилю обурення в суспільстві. Вже 16 липня на площі Івана Франка відбулися протести, які 17 липня зібрали близько 10 тисяч людей. Соціологічні опитування 20-21 липня, проведені ще до новин про відставку Головкома, показали разючу динаміку: довіра до Федорова зросла з 35% до 65% за тижні, обійшовши президента Зеленського (59%). При цьому 72% українців висловили несхвалення звільнення Федорова, тоді як зняття Сирського підтримали 55%.

Водночас, проти екс-міністра розгорнулася інформаційна кампанія. Telegram-канал «Труха», який пов'язують з партнерами Давида Арахамії, протягом червня-липня випустив матеріали проти Федорова, що набрали понад 4 мільйони переглядів. Головним наративом стала нібито провалена реформа ТЦК. Сам Федоров публічно ставив питання про покупців цього каналу та причини негайної кампанії проти нього. Цей випадок підкреслює проблему використання анонімних, непрозорих Telegram-каналів для дискредитації під час війни, що, за словами джерел, «тхне говном от этим русским».

Суспільство проти Апарату: Уроки Кризи

На Банковій намагалися представити звільнення Сирського як поступку громадськості, що вимагала відставки Головкома та повернення Федорова, виконавши "дешевшу" вимогу. Однак такий підхід, за оцінками, лише поглибив кризу. Співрозмовники з президентської партії описують ситуацію як конфлікт «нового проти старого». В Україні сформувалася «активна меншість», яка вже двічі за рік змусила владу переглянути свої рішення. Ці люди навчилися розуміти державні процеси, аналізувати документи та перестали боятися виходити на протести.

Наслідком необдуманих та незрозумілих суспільству рішень є втрата міністра, який ефективно рухав закупівлю технологій та розумів стратегію. Натомість, новому Головнокомандувачу тепер доведеться «входити в процес з нуля». Енергія для нового суспільного вибуху залишається високою, адже фундаментальні проблеми комунікації та довіри між владою та активним суспільством залишаються невирішеними, а влада продовжує сприймати критику як «проблему комунікації», а не системну ваду.