Сам Джастас Уолкер стверджує, що має російський паспорт, хоча його статус залишається не до кінця зрозумілим. Державні агенції Росії посилаються на анонімне джерело в силових структурах, яке стверджує, що Уолкер є громадянином РФ, і тому його неможливо видворити. Водночас, депутатка Держдуми РФ Мізуліна заявила, що Уолкер прожив у Сибіру майже 30 років, кілька разів подавався на громадянство, але йому постійно відмовляли, і жодного документа про натуралізацію в публічному просторі не з'являлося.
«Зірка» російської пропаганди
Джастас Уолкер, уродженець США, переїхав до Росії у 1994 році разом із батьками, які були протестантськими місіонерами. Після повернення до США на короткий час, він знову приїхав до Росії, де займався організацією концертів, звукозаписом, а згодом – лісопильним бізнесом. Після кризи 2008 року переорієнтувався на фермерство, розпочавши розведення кіз та виробництво сирів (фета, моцарела, кефір). Паралельно він є пастором протестантської церкви. Його дружина Ребека приїхала до Сибіру волонтеркою, а їхні доньки народилися в Росії.
Публічна популярність до Уолкера прийшла у 2014 році, після запровадження Росією продуктового ембарго. Його бурхлива реакція на запитання журналістки про італійську моцарелу, яку він назвав «веселою» та «недоступною», миттєво розлетілася російськими ЗМІ. Це було представлено як символ радості від імпортозаміщення. Після цього Уолкер активно знімався у ток-шоу, сюжетах та навіть кліпах російських гуртів, ведучи власний YouTube-канал.
Через два роки після скандального інтерв'ю, Уолкер переїхав з Красноярського краю на Алтай, де зайнявся розширенням козячої ферми та сироварні, що активно висвітлювалося державою як приклад успішної інтеграції іноземця в російське сільське господарство.
Висловлювання проти системи
Переломним моментом у ставленні до Уолкера стало його публічне висловлювання проти золотодобування на річках його району на Алтаї. Він назвав це «трагедією» та підтримав місцевих жителів, які виступали проти. Навесні 2024 року він знову виступив з критикою, назвавши Міністерство сільського господарства РФ «каральним органом», що витісняє малих та середніх фермерів з ринку.
Невдовзі після цих заяв, родина Уолкера зіткнулася з проблемами щодо документів. Формальною причиною стали статті адміністративного кодексу, пов'язані з неповідомленням міграційної служби про намір проживати в країні. Хоча штраф за таке порушення невеликий, можливим наслідком є видворення. Уолкер пояснив, що вони з родиною їздили до США до рідних, і їхні документи про проживання протермінувалися ще минулого року. Вони визнали провину, заплатили штраф, але, як виявилося, цього було недостатньо.
Реакція та наслідки
Джастас Уолкер заявив, що вклав у ферму майже всі свої заощадження, і для виїзду родини йому не вистачає коштів. Він придбав квитки до Стамбула та найняв юриста для оскарження рішення. Процес, за його словами, змусив його «посивіти за тиждень».
Ситуація виявила глибокі протиріччя в російській системі. Депутат Мілонов закликав підтримати Уолкера, обіцяючи, що питання буде вирішено. Водночас, жодних офіційних документів, що підтверджують його громадянство чи статус, не було надано. Ситуація з Уолкером демонструє механізм контролю з боку держави: доки людина мовчить про «головне» (наприклад, війну в Україні), вона може бути «лояльною картинкою», але будь-яке відхилення від генеральної лінії призводить до застосування законодавства, яке дозволяє контролювати та карати.
Автор матеріалу наголошує, що ця історія є прикладом природи російської системи, де суб'єктність людини існує лише доти, доки вона мовчить. Навіть багаторічне проживання, побудований бізнес та мовчання про війну не захищають від раптових переслідувань. Це свідчить про неспроможність держави, яка «вигризає власних фермерів» і виштовхує людей, що реально працюють, заради сумнівних цілей, таких як золотодобування. Така система, на думку автора, довго не проіснує.